Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— ВІПи? — роззявив дзьоба Повзик.

— Міжнародна абревіатура: Veru Important Persons, — пошепки пояснив Бікі.— По-вашому ВЕПООСИ, тобто Вельми Поважні Особи…

Плита безшумно повернулася на ретельно змащених завісах. Махнувши лапою, командир показав напрямок і пропустив Бікі з Ериком вперед, бо тут вони вже не могли заблукати.

Йшли овальним тунелем, у якому, схилившись, могла поміститися людина. Збоку на стіні, прикріплені металевими скобами, тяглися кольорові кабелі, освітлені невеличкими лампочками, які створювали жовтуватий напівморок. Хоч Хелонідес дуже старався ступати обережно, час від часу він стукався панциром об бетон, і луна багаторазово повторювала цей звук.

Дорогу їм перетнув вузький жолоб з кабелями, який лежав упоперек, і тунель розширився, утворюючи щось на зразок кімнатки без вікон. Стелі тут не було: над головою в них густішав морок, розігнати який світло від лампочки не могло.

Нерухоме, задушливе повітря пахло металом, гумою і смолою.

— Тут, — сказав Коот і, поклавши лапу на плече Повзикові, пильно подивився йому в око.

Ерик злякався. Це що, ув’язнення за порушення дисципліни?

— Йшлося ж тільки про Заборону Покидати Пакет, — перелякано й дуже засмучено сказав він.

— На період усієї операції,— додав капітан. — Та я думаю, що вистачить на половину.

— Вистачить, — підхопив Ерик з надією в голосі й запобігливо додав: — Я виспався, відпочив… Правда, у мене таке відчуття, що хтось мені пера з хвоста пови…

Він урвав на півслові, бо лише тепер побачив, що кінчик Йонатанового хвоста вилинялий і пофарбований якоюсь жовтою гидотою, яка засохла й спеклася на шкаралупу.

— Йонатане, любий! — співчутливо вигукнув він і замовк, лагідно притиснутий лапою капітана.

— Тим же шляхом, яким ми сюди прийшли, вилетиш надвір, — почав Коот розтлумачувати завдання. — Там уже світає. Не виключено, що найближчим часом неподалік розіграються події, які матимуть бурхливий характер. Веди спостереження доти, доки побачиш міліцейські машини, а потім вертайся й доповідай.

— Слухаюсь.

— Ти зможеш утриматися від особистої участі в цих подіях?

На доказ того, що зможе, Ерик різко повернув голову назад і встромив дзьоба під крило.

— Навіть якщо побачиш поблизу Лись-Блися?

Дзьоб висунувся з-під крила і піднявся для удару.

— Та він же далеко, на корчовищі.