TextBook поганої якості, і на всіх перед апаратом позували групи шахістів. Деякі з них тримали кубки чи дипломи. Заголовок сповіщав: «Другий національний турнір на кубок Хосе Рауля Капабланки». Хулія спантеличено глянула на Муньйоса.
— Я не розумію, — пробурмотіла вона.
Шахіст вказав пальцем на одну з фотографій. На ній була зображена група юнаків, двоє з яких тримали невеликі кубки. Інші четверо урочисто дивилися в об’єктив. Під фотографією містився напис: «Фіналісти в юнацькій категорії».
— Ви когось впізнаєте? — запитав Муньйос.
Хулія вдивлялася в обличчя, одне за одним. І лише лице юнака, котрий стояв крайнім праворуч, видалося їй нібито знайомим. Це був хлопець п'ятнадцяти-шістнадцяти років, із зачесаним назад волоссям, у піджаку та краватці, з жалобною пов’язкою на лівому рукаві. Він дивився в об’єктив спокійними розумними очима, в яких Хулія, здавалося, завважила виклик. І тоді вона впізнала його. Її рука тремтіла, коли вона вказала на нього пальцем, а підвівши погляд на шахіста, побачила, що той ствердно хитає головою.
— Так, — мовив Муньйос. — Це і є гравець-невидимка.
XIV. РОЗМОВА У ВІТАЛЬНІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фламандська дошка» автора Перес-Реверте А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XIII. СЬОМА ПЕЧАТКА“ на сторінці 5. Приємного читання.