Розділ «XII. КОРОЛЕВА, КІНЬ, СЛОН»

— А я граю, — Лола Бельмонте, здавалося, була напоготові, здатна зайняти глуху оборону. — По-вашому, це погано?

— Навпаки. По-моєму, це чудово... На шахівниці можна робити такі речі, які на практиці, тобто в реальному житті, є неможливими... Як ви гадаєте?

Вона зробила непевний жест, наче ніколи не запитувала себе про це.

— Можливо. Для мене шахи завжди були грою. Способом згаяти час.

— Мабуть, ви маєте хист до цієї гри. Ще раз повторю, нечасто трапляються жінки, які добре грають у шахи...

— Жінка здатна робити будь-які речі. Інша річ, що нам цього не дозволяють.

Муньйос підбадьорливо посміхнувся кутками губ.

— Вам подобається грати чорними? Зазвичай вони змушені оборонятися... Ініціатива на боці білих.

— Яка нісенітниця! Не розумію, чому чорні повинні заклякнути й чекати наступу білих. Це однаково, що жінка в домі, — Лола кинула зневажливий погляд на чоловіка. — Всі вважають, що мужчина глава сім’ї, бо він у штанях.

— А хіба це не так? — Муньйос злегка посміхнувся. — Візьмімо, приміром, партію, зображену на картині. Вихідна позиція здається, сприятлива для білих. Чорний король під загрозою. А від чорного ферзя спочатку жодної користі.

— У цій партії чорний король небагато важить; вся відповідальність покладена на чорну королеву. На королеву та пішаків. Перемогу в цій партії приносять королева та пішаки.

Муньйос сунув руку до кишені й витягнув звідти якийсь папірець.

— Ви не пробували грати такий варіант?

Лола Бельмонте спантеличено глянула на співрозмовника, тоді на папірець. Очі Муньйоса неуважно розглядали кімнату і нарешті, мовби несамохіть, зустрілися з очима Хулії. «Добре зіграно», — прочитав він у погляді дівчини, проте обличчя шахіста залишалося незворушним.

— Гадаю, так, — озвалася по паузі Лола. — Білі розмінюють пішаків, королева стоїть поруч із королем, готуючись наступним ходом об’явити шах... — вона задоволено глянула на Муньйоса. — Тут білі вирішили зіграти королевою, і, по-моєму, це вірно.

Муньйос згідливо хитнув головою.

— Згоден. Але мене більше цікавить наступний хід чорних. Як би вчинили ви?

Лола Бельмонте підозріливо примружила очі. Здавалося, вона намагалася збагнути прихований зміст цих запитань. Потім повернула папірець Муньйосу.

— Я вже давно не грала цієї партії, але пам’ятаю принаймні три варіанти: чорна ладдя бере коня, і це приводить до нудної перемоги білих завдяки пішакам та королеві... Інша можливість, гадаю, віддати коня за пішака або з’їсти слоном пішака... Варіантів безліч, — вона глянула на Хулію, а тоді знову на Муньйоса. — Однак я не розумію, який зв’язок між усім цим...

— Як вам щастить, — незворушно урвав її Муньйос, — вигравати чорними?.. Може, ви скажете мені, як шахіст шахісту, в який момент ви досягаєте переваги?