Розділ «Книга друга»

 — Але ж ти нам зовсім не перебиваєш! — запевнив його, усміхнувшись, Ульріх. — Що ти можеш нам перебити?!

 — Ну звісно, нічого! — погодився Штум, уже й геть збитий з пантелику. — У певному сенсі, звісно, нічого. Але як-не-як! Знаєш, краще я зайду якось іншим разом!

 — То бодай скажи ж, поки не втік, чому ти приходив! — зажадав Ульріх.

 — Та нічого такого! Анічогісінько! Дрібниця! — кинув Штум, якому нетерпеливилось ушитися. — Схоже, «велика подія» вже назріває!

 — Коня! Коня! На судно — і до Франції! — невідь чому загукав весело збуджений Ульріх.

Аґата звела на нього здивований погляд.

 — Даруйте, ласкава пані, — звернуся до неї ґенерал, — ви ж бо, либонь, не знаєте, про що йдеться.

 — Паралельна акція знайшла ідею, яка стане її вінцем! — завершив Ульріх.

 — Ні, я цього не казав, — заперечив ґенерал. — Я хотів лише сказати, що подія, на яку всі чекали, нарешті починає вимальовуватись!

 — Он воно що! — сказав Ульріх. — Але ж вона вимальовується ще від самого початку.

 — Ні, — поважно мовив ґенерал. — Річ не лише в цьому. Нині в повітрі зависла цілком очевидна порожнеча: ніхто не знає, як бути. На днях у твоєї кузини відбудеться вирішальна зустріч. Пані Набридер…

 — Хто це така? — перебив його Ульріх, почувши це нове ім’я.

 — Ти геть відбився від справ! — скрушно дорікнув йому ґенерал і, щоб відразу виправити становище, звернувся до Аґати:

 — Пані Набридер — це жінка, яка протегує поетові Фоєрмаулю. Чи ти не знаєш і його? — спитав він, повертаючи своє кругле тіло знову назад, коли не почув підтвердження від Ульріха.

 — Чого ж. Лірик.

 — Надісь, віршики, — кинув ґенерал, недовірливо уникаючи незвичного слова.

 — І навіть непогані. Й усілякі театральні п’єси.

 — Про це я не знаю. Та й записів своїх не прихопив. Але це той, що каже: «Людина добра». Одне слово, пані Набридер протегує, надісь, тезі, що людина добра, а це теза, кажуть, європейська, і тепер на Фоєрмауля буцімто чекає велике майбутнє. Але в неї вже був чоловік, знаменитий на цілий світ лікар, і тепер вона, либонь, хоче зробити знаменитим і цього Фоєрмауля. У всякому разі є небезпека, що твоя кузина втратить керівну роль, і її перехопить пані Набридер зі своїм салоном, де також уже крутяться всі знаменитості.

Ґенерал утер із чола піт; однак Ульріхові така перспектива видалася зовсім непоганою.

 — Ну, знаєш! — осудливо відповів Штум. — Як ти можеш так казати, адже ти теж поважаєш свою кузину! Чи не здається й ласкавій пані, що з його боку це — нечувана зрада й невдячність щодо жінки, яка всіх надихає?! — звернувся він до Аґати.