Розділ 10

У будці Тюдор натрапив на літнього чоловіка, якого вже бачив раніше. Колись він працював офіціантом у готелі, та оскільки йому залишалося зовсім трохи до пенсії, йому дали легшу роботу, на якій він би не так сильно втомлювався. Побачивши, що Тюдор прийшов персонально до нього, чоловік здогадався, що той щось хоче від нього, тож вийшов з будки, виявивши готовність зробити послугу.

— Прошу вас, пане Франко, чим можу допомогти?

— Скажи мені, чи пригадуєш, коли в готелі відпочивав той Башич... той, що загинув в автомобільній катастрофі?

— Ви гадаєте, що це йому тут перерізали гальмівні троси? Як же не пам’ятати. Нас, трьох охоронців, мало не звинуватили в тому, що сталося.

— Чи тоді може... ти чи хтось з твоїх колег... у той час, поки він гостював у готелі, стоянкою тинявся хтось, кому тут було зовсім не місце?

— Про це нас вже запитували у поліції. Ні, я нікого не бачив. Ні я, ні хтось з них. І когось такого ми б не пустили всередину.

— Чи тоді на стоянці був якийсь автомобіль з хорватськими номерами?

— І про це нас питали. Не було жодного. Тільки іноземці. І якщо хочете почути мою думку, йому хтось зіпсував авто не тут, а десь дорогою, де він, можливо, зупинявся. Я саме це тоді їм сказав.

— А хто був тут, на посту, того ранку, коли Башич поїхав?

— Я був. Я бачив, як він від’їздив і навіть помахав йому рукою, побажавши щасливої дороги.

— І все тоді відбувалось як зазвичай, як з усіма іншими туристами? Вийшов з готелю, сів в авто, поїхав?

— Ну... як сказати. Спершу він прийшов сюди і поскладав валізи в багажник. Але не поїхав відразу, він наче чогось чекав. Він був дуже знервований і безупинно ходив туди-сюди. Я запитав його, у чому проблема, і він мені відповів. Перед ним зникла журналістка, тому він боявся, що йому в авто хтось підклав бомбу. Тож він вимагав від поліції, щоб до нього прислали фахівця, який би оглянув авто. Саме на нього він і чекав.

— Той фахівець прибув?

— Так, приїхав й обшукав автівку вздовж і впоперек! Це тривало майже двадцять хвилин. І тільки коли він йому сказав, що все чисто, Башич сів в авто й поїхав.

— А можеш пригадати, як виглядав той фахівець?

— Кремезний, високий... не знаю, чи бачив його раніше в місті... Він казав мені, як його звуть, але цього я не можу пригадати. Між іншим, поцікавтесь у поліції. Це ж вони його прислали.

— Обличчя... Обличчя... вік... Ось що мене цікавить.

— Ох, я слабий на очі й не тримаю в голові таких речей. Ну він, я б сказав, середніх років. Був одягнений механіком. Був увесь зморений, його чоло рясно вкрите потом. Начебто він прибув безпосередньо з якоїсь іншої роботи.

— Ти це й у поліції сказав, коли вони тебе допитували?

— Ні, бо мене цього не запитували, а питали лише про попередні дні. А я не знаю, чому мав би казати їм те, що вони і так знають.