Розділ «Лабіринт»

— То ви кажете доктор О’Доннел оглядала могилу? — хутко зреагував її мучитель.

Страх не давав Еліс мислити виважено. Її голова не працювала. Вона більше не пам’ятала, що говорила інспектору, а що приховала від нього.

— Саме доктор О’Доннел дала вам дозвіл працювати там першій?

— Усе було трохи не так, — запанікувала Еліс.

— Гаразд, вона зробила що-небудь, щоб перешкодити вам працювати на тій ділянці?

— Це не так просто, як вам здається.

Він зіперся на спинку стільця й вимовив:

— Тоді в мене немає іншого вибору.

— Якого вибору?

Він очима вказав на її рюкзак. Еліс потяглася до нього, але надто поволі. Оті випередив її і кинув рюкзак інспекторові.

— Ви не маєте на це жодного права, — закричала Еліс. Вона повернулася до інспектора. — Він не може цього зробити, чи не так? Чому ви не протестуєте?

— Навіщо заперечувати, якщо вам нічого приховувати? — поцікавився Оті.

— Це принципове питання! Ви не можете просто так копатися у моїх речах.

— Monsieur Authié, je ne suis pas certain[38]...

— Просто робіть, що вам наказано, Нубель!

Еліс спробувала ще раз відібрати сумку. Проте Оті міцно схопив її за зап’ясток. Вона була настільки шокована фізичним контактом з ним, що просто заніміла. У неї почали труситися ноги, але вона не могла точно сказати, від страху чи від гніву. Вона вирвала руку з чіпких лабет Оті й сіла назад на своє місце, важко зітхаючи, коли Нубель почав перевіряти кишені рюкзака.

— Continuez. Dépêchez-vous[39].

Еліс спостерігала, як він перейшов до основного відділення, знаючи, що за кілька секунд вони знайдуть її нотатник з малюнками. Інспектор вловив її погляд. Йому це також не подобалося. На жаль, Оті теж помітив вагання інспектора.

— Що це, інспекторе?

— Pas de bague[40].