Розділ «Лабіринт»

— Maman, je ne pense...[218]

— Роби те, що кажу, — різко урвала його Марі-Сесіль.

Франсуа-Батист мовчки розрізав мотузки, що прив’язували Беяра до підлоги, і відступив на крок назад.

Марі-Сесіль зайшла за Еліс і приставила їй ножа до горла.

— Якщо ти що-небудь утнеш, — сказала вона, вказуючи на Еліс, коли Одрік повільно йшов кімнатою, — я вб’ю її. Зрозуміло? — потім вона зробила знак синові, і той став поряд з Уїлом. — Або він це зробить.

— Зрозумів.

Одрік поглянув на Шелаг, котра лежала нерухомо, скрутившись на підлозі, потім раптом із сумнівом у голосі прошепотів до Еліс:

— Я правильно чиню? Грааль же не зійде на неї?

Хоча Одрік дивився на неї, Еліс розуміла, що він запитував когось іншого. Когось, із ким він уже здійснював цей обряд.

Попри це, Еліс відчула, що знає відповідь, вона була впевнена у цьому. Еліс посміхнулась Беярові, промовляючи ті слова, які він волів зараз почути.

— Він не зійде, — промовила дівчина пошепки.

— Чого ти чекаєш? — закричала Марі-Сесіль.

Одрік ступив ще трохи вперед.

— Ви маєте взяти три папіруси, — озвався він, — потім помістити їх перед полум’ям.

— Роби це!

Еліс спостерігала, як він узяв три прозорі аркуші і склав їх у руках, потім обережно вставив папіруси перед світлом. На якусь мить світло в ніші ледь не згасло зовсім. У печері стало дуже темно.

Призвичаївшись до темряви, Еліс побачила, що видимою зосталася тільки невелика купка ієрогліфів, що складалися у візерунок, що наслідував лінії лабіринту. Усі непотрібні слова було закрито.

Di ankh djet[219], слова були добре відомі її розуму.

— Di ankh djet, — промовила Еліс уголос, а потім і решту фрази, подумки перекладаючи стародавні слова.

— На початку часів, у землях Єгипту, Майстер таємниць дав слова й письмо. Дав життя.