Розділ «Лабіринт»

Еліс раптом вдарила руками у стіл.

— А як щодо Уїла? Як щодо Шелаг? Ви не дбаєте про них? Якщо вас схоплять, це їм не допоможе.

— Саме тому, що дбаю про них — і про тебе, Еліс, — я й піду. Я певен, що Марі-Сесіль намірилися змусити їх брати участь у церемонії. Має бути п’ятеро учасників-розпорядник Книг і ще четверо.

— Марі-Сесіль, її син, Уїл, Шелаг й Оті?

— Ні, не Оті.

— Тоді хто?

Проте Беяр промовчав.

— Я не знаю, де зараз Шелаг та Уїл, — сказав він, неначе висловлюючи вголос свої думки. — Та я вірю, що ми побачимо їх у печері, коли спаде ніч.

— Хто четвертий, Одріку? — Еліс перепитала його ще раз, цього разу наполегливо.

Але він знову не відповів. Просто зіп’явся на ноги, підійшов до вікна і зачинив віконниці, а потім, обернувшись до неї, промовив:

— Нам час іти.

Еліс була розгублена, знервована й спантеличена, але передовсім налякана. Утім, вона відчувала, що не має вибору.

Вона міркувала про Алаїс, яка була відокремлена від неї самої вісьмома сотнями років, про ім’я у фамільному дереві. Вона подумки малювала символ лабіринту, що поєднував їх крізь час і простір.

Дві історії злилася воєдино.

Еліс зібрала свої речі й пішла за Одріком на вулицю. День поволі згасав.

Розділ 75

У своїй схованці під цитаделлю Алаїс та троє її супутників намагалися не чути лементу страчуваних. Одначе крики болю та жаху проникали навіть крізь скелі. Волання як помираючих, так і живих прослизали до її схованки, неначе чудовиська.

Алаїс молилася за душу Ріксанди і за її повернення до Бога, за всіх її друзів, гарних чоловіків та жінок, за весь той сум. Вона могла сподіватися лише на те, що її план спрацював.

Утім, тільки час зможе показати, чи повірила Оріана обманові, нібито Алаїс та Книга Слів згоріли у вогні.

Такий величезний ризик.