Розділ «Лабіринт»

— Можливо, його смерть просто не зафіксували, — тихо промовив Беяр.

Еліс гостро глянула на нього.

— Але ви так не думаєте?

Одрік не відповів і продовжував розповідь:

— Попри небажання Кретьєна завершувати історію про Грааль, вона вже почала жити власним життям. Існували прямі переклади зі старофранцузької мови на середньовічну данську та стару валлійську. Перегодом близько 1200 року інший поет, Вольфрам фон Ешенбах написав досить пародійну версію — Parzival[197]. Він заявив, що наслідував не Кретьєна, а зовсім іншого, невідомого автора.

Еліс напружено думала.

— Як саме Кретьєн описав Грааль?

— Якось непевно. Змальовує Грааль радше як блюдо, а не чашу, як середньовічне gradalis, з якого походить старофранцузьке gradal або ж graal. Ешенбах пише ясніше — grál, себто камінь.

— То звідки ж походить ідея, ніби Святий Грааль є чашею, якою користувався Христос на Таємній вечері?

Одрік схрестив пальці й відповів:

— Інший автор на ймення Робер де Ворон написав віршовану історію про Йосипа з Аріматеї десь між роком написання Кретьєнового «Персеваля» та 1199 роком. Там Ворон зображує Грааль не тільки як посудину — чашу, яку використовували на Таємній вечері та яку він називає san greal, — а й наповнює її кров’ю, взятою під час розп’яття Христа. У сучасній французькій мові sang réal, означає «справжня», або ж «королівська» кров.

Одрік замовк і поглянув на Еліс.

— Для охоронців Трилогії лабіринту ця лінгвістична плутанина — san greal та sang réal — стала дуже зручним прикриттям.

— Одначе Святий Грааль є лише міфом, — уперто промовила Еліс. — Він не може бути правдою.

— Святий Грааль справді є міфом, — відповів Беяр, уважно глянувши на Еліс, — привабливою казкою. Якщо ви придивитеся пильніше, то побачите: всі ці історії постають тільки прикрасами однієї теми. Це лише середньовічна християнська концепція жертвоприношення й пошуків, що веде до свободи та спасіння. Святий Грааль, у християнських термінах, радше духовно, символічно представляв вічне життя, аніж був чимось таким, що слід сприймати буквально. Саме завдяки офірі Христа й милості Господній людство зможе жити вічно, — Одрік посміхнувся. — Проте існування Грааля також поза сумнівами. Правду про нього заховано на сторінках Трилогії лабіринту. Ось чому охоронці Граалю, Noublesso de los Seres, віддавали свої життя, щоб зберегти таємницю.

Еліс потрусила головою, не вірячи своїм вухам.

— То ви кажете, що Грааль це зовсім не християнська концепція? Що всі ці міфи та легенди побудовані на... нерозумінні?

— Скоріше на хитрощах, аніж на нерозумінні.

— Одначе дві тисячі років точилися суперечки про те, чи існує Святий Грааль. Якщо тепер стане відомо, що міфи про Грааль є не просто правдою, а й... — Еліс замовкла. Їй самій було важко повірити у власні слова, — що це зовсім не християнська реліквія, я навіть не годна уявити...

— Грааль — це еліксир, що здатен як лікувати, так і значно подовжувати життя. Але з певною метою. Його було винайдено близько чотирьох тисяч років тому в Давньому Єгипті. І ті, хто винайшов його, і ті, що знали про його силу, усвідомлювали: його таємницю потрібно тримати геть подалі від усіх, хто схотів би скористатися ним у своїх цілях, відмінних від цілей інших. Святе знання було записано ієрогліфами на трьох різних папірусах. Один із них докладно описував план кімнати Граалю, самого лабіринту; другий — перелік складників, потрібних для приготування еліксиру; а третій містив заклинання, за допомогою яких еліксир перетворювали на Грааль. Ці три Книги поховали в печері за стародавнім містом Аваріс.