Розділ «Лабіринт»

Еліс задумливо глянула на Одріка, але його обличчя було для неї закритою книгою, і вона не могла прочитати його виразу.

— Христос не помер на хресті... — тихо повторила дівчина, не вірячи своїм власним словам.

— Або ж інші історії, — повільно мовив Беяр. — Дехто заявляв, ніби Марія Магдалина та Йосип Аріматейський прибули до Нарбонни, а не до Марселя. Упродовж століть люди вірили в те, що щось дуже важливе заховано десь у Піренеях.

Він помовчав і додав:

— Отже, таємницею Граалю володіли не катари, а Алаїс. Вони віддали їй найсвятіше.

— Таємниця на таємниці, — Еліс відкинулася у своєму фотелі, прокручуючи події в голові. — А тепер печеру лабіринту відкрито.

— Вперше за останні вісімсот років Книги знову можуть з’єднатися, — сказав Беяр. — І хоча ти, Еліс, досі не знаєш, довіряти мені чи ставитися до моїх слів як до маячні старого чоловіка, але є й інші, хто не сумнівається.

Алаїс вірила у правду про Грааль.

Глибоко всередині, поза свідомістю, Еліс була певна, що Беяр каже правду. Це її раціональне «я» не могло прийняти тієї розповіді.

— Марі-Сесіль, — нарешті важко промовила Еліс.

— Сьогодні вночі мадам де л’Орадор прийде до печери і спробує викликати Грааль.

Еліс відчула, як її охопили лихі передчуття.

— Але вона не годна, — швидко відповіла дівчина. — Їй же бракує Книги Слів та каблучки.

— Гадаю, вона розуміє, що Книга Слів досі перебуває в печері.

— Справді?

— Я не знаю достоту.

— А каблучка? Вона ж не має її також, — Еліс опустила очі на його худі руки, що лежали на столі.

— Їй відомо, що я прийду.

— Та ж це божевілля, — вибухнула Еліс. — Як ви можете навіть думати про те, щоб іти туди, де вона є поблизу?

— Сьогодні вночі вони спробують викликати Грааль, — знову сказав Беяр своїм тихим розміреним голосом. — Саме тому вони й знають, що я прийду. Я не можу допустити, щоб це сталося.