Розділ «Лабіринт»

— Ти постійно всіх лякаєш.

— Який ще випадок, — перебив її Нубель.

— Мене тоді не було, — вперто сказала Сильвія.

— Але, закладаюся, ви про нього знаєте. Доктор Таннер сказала, що до її кімнати хтось проник. У середу ввечері. Вона наполягала, щоб її переселили в інший номер, — не вгавав хлопчина.

Нубель аж закляк, але одразу ж попрямував у бік голосу.

— Звичайно ж, вона додала усім чималих клопотів, — сказав Муро, щоб якось зайняти чергову.

Нубель пішов на запах кухні й одразу ж знайшов хлопця.

— Ти був тут у середу ввечері? — спитав він.

Хлопець самовпевнено посміхнувся.

— Так. На своїй зміні у барі.

— Бачив щось?

— Я бачив, як жінка прожогом вибігла із дверей, переслідуючи якогось кретина. Тоді я ще не знав, що то була доктор Таннер.

— А ти бачив чоловіка?

— Не зовсім. Я звернув більшу увагу на жінку.

Нубель витяг з кишені кілька фото і показав їх хлопцеві.

— Когось упізнаєш?

— Цього я бачив раніше. Гарний костюм. Він точно не турист. Він тут трохи затримався. Озирався навколо. У вівторок чи то в середу — не можу сказати напевно.

Коли Нубель повернувся у хол, Муро уже змусив Сильвію посміхатися.

— Малий упізнав Домінго, — промовив інспектор, — сказав, що той овивався навколо готелю.

— Це ще не робить із нього лиходія, що пробрався до кімнати Таннер, — пробурмотів Муро.