Розділ «Лабіринт»

Саже погодився і кивнув, потім зник так само швидко, як і з’явився.

— Deman al vèspre[111], — гукнув він на прощання.

Розділ 37

Жан Конґос бачив свою дружину зрідка, відтоді як приїхав з Монпельє. Оріана не вітала його вдома, як годилося б, виказуючи тим свою неповагу до труднощів та принижень, яких він зазнав. Він також не забув її розпусної поведінки в їхній кімнаті незадовго до свого від’їзду.

Він швидко прямував двором, бурмочучи щось собі під ніс, потім завернув до житлової частини Шато. Йому назустріч ішов Франсуа — особистий слуга Пелетьє. Конґос вважав його ненадійною людиною, схильною думати про себе надто високо, цей служник завжди крутився під ногами і про все доповідав своєму господареві. О цій порі дня він мав би бути у житловій частині замку.

Франсуа вклонився йому.

Але Конґос не удостоїв його відповіддю.

Добувшись до своїх покоїв, він уже не тямив себе від справедливого обурення. Настав час провчити Оріану. Він не міг допустити, щоб такий зумисний та обміркований непослух безкарно сходив їй з рук. Він рвучко відчинив двері, навіть не постукавши.

— Оріано! Ти де? Йди-но сюди.

Кімната була порожня. У розпачі від того, що дружини нема вдома, Жан скинув усе зі столу. Чаші розбилися, а свічник зі стукотом злетів на підлогу. Він підбіг до шафи і викинув звідти все, потім роздер на ліжку покривала, що зберігали її розпусний запах.

Розлючений Конґос усівся на стілець і глянув збоку на свою роботу. Розірвана матерія, розбиті чаші, розкидані свічки. Це провина Оріани: її непристойна поведінка довела його до цього.

Жан вийшов пошукати Гіранду, щоб вона поприбирала весь той безлад, що показував, як саме писар оговтав би свою заблудну дружину.

Повітря було вологим і важким, коли Гільєм вийшов з лазні й побачив, що на нього чекає Гіранда, злегка посміхаючись своїм широким ротом.

Його настрій зіпсувався. Він незадоволено спитав:

— Що таке?

Гіранда зиркнула на нього з-під бахроми своїх довгих вій.

— Ну, — грубо повторив Гільєм, — якщо тобі є що сказати, то кажи, а коли ні, то забирайся.

Гіранда нахилилась і прошепотіла йому щось на вухо.

— Чого їй треба? — аж випростався Гільєм.

— Я не знаю, Messire. Моя пані не розповідає мені про свої бажання.