Розділ «Лабіринт»

Оті знову подивися просто в очі Марі-Сесіль.

— Як я вже казав, я не знаю, чи ця Книга взагалі була там. — Оті зробив паузу. — Якщо вона там дійсно була, то я не певен, що Шелаг могла винести її з місця розкопок непомітно. Каблучка — то є зовсім інша річ.

— Гаразд, але ж хтось зробив це! — крикнула Марі-Сесіль у розпачі.

— Ще раз повторюю: якщо вона там взагалі була.

Марі-Сесіль раптом підвелася, тим самим здивувавши Поля Оті, обійшла довкола столу й зупинилася навпроти нього. Уперше за весь час вона розгледіла проблиск тривоги в його сірих очах. Марі-Сесіль схилилась і притисла руку йому до грудей.

— Я відчуваю, як б’ється ваше серце, — стиха промовила вона, — б’ється дуже гучно. А тепер поясніть, будь ласка, мені, чому ви так непокоїтеся, Полю? — витримуючи його погляд, вона підштовхнула Оті до спинки стільця. — Я не пробачаю помилок. І мені не подобається бути непоінформованою. — Їхні погляди зійшлися в герці. — Ви мене розумієте?

Оті нічого не відповів. Та й Марі-Сесіль не очікувала відповіді.

— Ви мали переслати мені ту річ, яку обіцяли. Ось за що я вам плачу. Тому знайдіть цю англійку; якщо потрібно, співпрацюйте з Нубелем. Решта — ваші проблеми. Я не хочу нічого більше чути.

— Коли я зробив щось, що викликало у вас враження, ніби...

Марі-Сесіль поклала пальчик йому на губи, змусивши його здригнутися від фізичного контакту.

— Я не хочу більше цього чути.

Вона забрала палець і, відійшовши від Поля, повернулася назад на балкон. Вечір вже поглинув усі кольори, залишаючи тільки силуети будинків та мостів вирізнятися на тлі присмеркового неба.

За кілька секунд Оті вже стояв біля своєї гості.

— Я не сумніваюся, Полю, що ви робите все від вас залежне, — промовила вона тихо. Оті поклав руки на перила поряд з її, і на мить їхні руки торкнулися одна одної.

— У Каркассоні є й інші члени Noublesso Veritables[99], які, звичайно ж, також би допомогли. Утім, з огляду на твою причетність...

Марі-Сесіль так і не закінчила речення. Побачивши, як напружилися його спина і рамена, вона зрозуміла, що її слова влучили в ціль. Марі-Сесіль здійняла руку, щоб привернути увагу свого водія, який очікував унизу.

— Мені б кортіло самій відвідати пік Суларак.

— Ви зупинитися у Каркассоні?

— На кілька днів, — відповіла вона, приховуючи усмішку.

— Мене вразило те, що ви не бажаєте заходити в печеру до церемоніальної ночі...