Розділ «Лабіринт»

Симеон кивнув.

— Звичайно ж. Проходь, Бертране, проходь. Сідай.

— Я приїхав сюди разом із нашим віконтом Тренкавелем, щоб попередити Без’єр про наступ війська з півночі. Чуєш, це дзвони скликають старійшин міста на раду.

— Важко не почути ваших християнських дзвонів, — відповів Симеон, звівши брови догори, — хоча нас вони ніколи не стосуються.

— Наразі це стосуватиметься і юдеїв так само, коли не більше, як і тих, кого називають єретиками, ти ж знаєш.

— Як завжди, — тихо додав Симеон, — а військо дійсно таке велике, як про нього розповідають?

— Двадцять тисяч точно, а може, й більше. Ми не здатні битися з ними у відкритому бою, Симеоне, їхня чисельність набагато перевищує наші сили. Якщо Без’єр зможе бодай на трохи затримати нападників, це дасть нам нагоду зібрати сили на заході й підготувати гідну оборону Каркассони. Усім, хто тільки забажає, там буде запропоновано захист.

— Я щасливий тут. Це місто ставилося до мене, себто до нас, доволі добре.

— У Без’єрі більше не безпечно. Ні для тебе, ні для Книг.

— Знаю, знаю, але все-таки, — Симеон зітхнув, — я б не хотів покидати його.

— З Божою поміччю це триватиме недовго, — Пелетьє зробив паузу, здивований тим, що його друг так холоднокровно сприймає ситуацію, — Симоне, ця нечесна війна замішана на неправді та обмані. Як ти можеш так легко її приймати?

Симеон широко розвів руками:

— Приймаю це? А що по-твоєму я маю зробити чи сказати? Один з ваших християнських святих, Франциск, молився, щоб Бог дав йому сили прийняти те, чого він не годен змінити. Що б змінилося від того, хочу я цього чи ні? Тому, так, я приймаю ситуацію. Але це не означає, що вона мені подобається чи я хочу, щоб саме так і було.

Пелетьє похитав головою.

— Гнів не може зарадити. Ти повинен вірити. Довіряти вищому знанню, що панує над нашим життям та знаннями, — то є мати ще більшу віру. Усі великі релігії мають своє писання — Святе Письмо, Коран, Тору — для того, щоб наповнити сенсом наші жалюгідні життя, — Симеон зупинився на хвильку, його очі горіли від запалу, — «добрі люди» тепер не шукають жодного пояснення тому злу, яке чинять французи. Їхні священики натомість учать, що ця земля не є найкращим Божим творінням, вона — далеко не ідеальне та гріховне царство. Катари не сподіваються, що добро та любов переможуть нещастя. Вони впевнені, що в нашому тимчасовому житті цього не станеться.

Він посміхнувся:

— І ось ти, Бертране, дивуєшся, коли стикаєшся зі Злом лицем до лиця. Дивно, чи не так?

Пелетьє різко підняв голову, неначе його спіймали на гарячому. Невже Симеон знає? Як він міг здогадатися?

Симеон вловив вираз обличчя свого товариша, але не дав про це знати і вів далі:

— Моя ж віра говорить навпаки, що світ було створено Богом як у всіх сенсах ідеальне твориво. Проте люди все-таки відійшли від учення пророків, тож рівновагу між Богом та людьми порушено, і кара прийде неодмінно, це так само точно, як і те, що за днем настає ніч.