Розділ восьмий

— Котра?

— Майже третя.

Йшли повільно, моторошне виття чулося щоразу, як вони зупинялися. Пізніше пролунав чіткий, металічний звук, наче хтось впустив гайковий ключ на бетонну підлогу. Дибус зупинився.

— Ви чули?

— Ходімо, — поквапив Шацький і потягнув за собою Соберай, її рука вислизнула з його спітнілої долоні.

— Боже мій, — глухо процідила вона таким тоном, що всі подивилися на неї. Бася Соберай повільно підняла долоню догори, у білому світлі ліхтариків було видко, що вона вся червона від крові. Жінка зігнулася, вочевидь збираючись виблювати.

— Басю, ну ж бо, заспокойся, — Шацький обережно допоміг їй випростатися. — Нічого не сталося, я порізався в прокуратурі й не встиг перев’язати. Я не відчував, що кров потекла, пробач.

Вона глянула на нього сердито, проте їй вочевидь попустило. Мовчки вийняла з кишені тонкий шовковий шарфик і перев’язала Шацькому долоню.

— Не знаю, чи не краще, аби сюди прислали якихось фахівців, — буркнула вона. — Дивні підземелля, дивне виття, невідомо, чого ми тут шукаємо, та ще й ця кров, погана прикмета.

— Ми шукаємо Шиллера, — сказав Шацький. — Досі коли хтось у цій справі зникав, то потім його знаходили оббілованого, мов підсвинка.

— Точніше ягня, — виправив Вільчур. — Підсвинок трефний.

— Трефний?

— Некошерний.

— Так чи сяк, існує можливість, що цього разу ми знайдемо когось швидше.

— А чому ти взагалі певен, що це якось пов’язане?

— Виття, гавкіт, усе збігається.

— Ти що, здурів? — Соберай виглядала здивовано-обуреною, і їй це дуже личило. — Із чим тобі гавкіт збігається?

— А що на картині в костьолі? Викрадення дитини, убивство, виточена за допомогою бочки кров і покинуті рештки собакам. Чого ми ще не бачили?

— Ой Боже, — ойкнула Соберай, але не тому, що почуте її перелякало. Цього разу виття було голосніше, виразно чулося лютий, оскаженілий гавкіт. Спотворений звивистими коридорами звук здавався пекельним, від нього ціпеніло тіло, наїжачувалося волосся, м’язи напружувалися в очікуванні сигналу до втечі.

— Ми ще не зайшли так далеко, — зойкнув і собі Дибус. — Може, краще вшиваймося.