Розділ п’ятий

Пан прокурор відчув себе приниженим прихильністю цього божевільного. Він потопав. Потопав у засраній польській ксенофобії, яка весь час пливе під поверхнею, незважаючи на історичний момент, чекаючи нагоди виринути нагору й залити все довкола. Ментальна Вісла, небезпечна й нерегульована каналізація забобонів та упереджень, зовсім як у тій пияцькій пісні, де Вісла пливе польським краєм. «Бо той нарід польський те у собі має, хто його коли спізнав, той повік кохає». А хай тобі грець, аматори патріотизму, колекціонери зневаги.

Шацький розпалювався дедалі більше, а власник светрика дивився на нього із щасливою посмішкою людини, яка відшукала зниклого брата. Що довше він посміхався, то більше дратувався Шацький, аж нарешті вивергнув із себе слова, про які пошкодував швидше, ніж вони вилетіли йому з вуст. Але було запізно, щоб їх стримати.

— Так, авжеж, я орієнтуюся, що Міхнік із Геремеком продали Польщу разом зі своєю жидівською бандою, а Круглий стіл насправді був святом Хануки. Слухайте уважно, бо двічі не повторюватиму. Я державний службовець Республіки Польща, і мене цікавить лише одне: знайти й поставити перед судом винуватця цих злочинів. Мені байдуже, хто ним буде: воскреслий із мертвих Кароль Войтила, Ахмед із будки з кебабом чи який-небудь миршавий жид, схожий на вас, який випікає мацу в льоху. Хто б це не був, його витягнуть за вошиві пейси з його запліснявілої нори, де він заховався, і він відповість за скоєне. Я вам це гарантую.

Чорнявий смертельно зблід, але розлючений Шацький цього вже не бачив, бо крутнувся на п’яті і, відчуваючи, як йому від гніву терпнуть руки, увійшов до будинку прокуратури. Двері захряснулися. Шацький не знав, що на спрямованих на нього камерах це виглядало геть як знаменита сцена з «Аматора», яку він згадував уранці.

7

— Еклерчика? — Марія Міщик підсунула в бік Шацького срібну тацю, крихітні еклери були складені на ній акуратною гіркою.

Шацькому хотілося відповісти, що на фіга йому ті еклери, але тістечка виглядали так апетитно, що він узяв і поклав одне до рота. А тоді відразу ще одне, бо еклери були непристойно, неймовірно смачні. Беручи до уваги той факт, що в Саидомирі не було жодного місця з гарними солодощами, якщо не враховувати цукерок на автозаправці, і те, що Шацький протягом багатьох тижнів почувався, як наркоман без зілля, Теодорові хотілося підстрибнути з вигуком «Алілуя!»

— Смачно, — скупо оцінив він.

Міщик лагідно всміхнулася, немов чудово усвідомлювала, що її еклери — вершина досконалості, але розуміла, що негоже йому отак над цим розводитися. Глянула запитально.

— Гарна новина така, що ми знаємо більше, значно більше, — почав Шацький. — Передусім те, що Ельжбету Будник було вбито в тому самому будинку, там повно її крові. У нас також є матеріал для дактилоскопічного та трасеологічного аналізу, гірше з біологічними слідами й матеріалом ДНК, будинок брудний, запліснявілий, от-от розвалиться, там віддавна є купа живності. Нічого із цього не вийде. Із тієї ж таки причини відпадають і запахові проби. Поліція вже звірила відбитки з базою даних, на жаль, нічого не знайшли.

— Чоловік?

— Цього не можна стверджувати на основі папілярних ліній. Відбиток спортивного черевика має розмір 39,5, це теж ні про що не свідчить.

— Але потрібна неабияка сила, щоб затягти когось на другий поверх.

— Не обов’язково, — Шацький розіклав перед начальницею фотографії, зроблені ним на місці події. — Перекриття між поверхами збереглися лише частково, там, де їх немає, знайдено систему важелів, беручи до уваги залишені в бруді сліди, можна стверджувати, що важелі використовували для піднімання жертв. Ельжбета Будник і її чоловік були досить дрібної статури, отже, це могла зробити жінка. Не надто хирлява, звісно, проте це можливо.

— Що було безпосередньою причиною смерті Будника? — запитала Міщик і сягнула по еклерчика, занадто швидко його розкусила, збиті вершки розквітли на нижній губі, наче квітка бавовни. Прокурор дуже повільно й дуже докладно облизала губи, рух був настільки чуттєвий, що Шацький миттєво збудився, хоча ніколи досі не сприймав свою начальницю-матусю як об’єкт сексуальних зацікавлень. І раптом побачив, як вона гарцює на ньому, складки тлустого тіла радісно ляпають, цицьки метляються навсібіч, стрибаючи й відбиваючись одна від одної, наче веселі грайливі цуценята.

— Причина смерті, пане прокуроре.

— Знекровлення. Раніше йому вкололи сильнодіючий транквілізатор «Транкілоксил».

— Як воно... — Міщик завагалася. — Як це виглядало, ну, під бочкою.

— Краще, ніж я очікував, — правдиво відповів Шацький. — Будник стік кров’ю через перетяту в пахвині артерію, бочка була для жарту й щоби справити ефект, театральна декорація. Звичайно, гвіздки його поранили й подряпали в кількох місцях, але це не було причиною смерті.

— А ці числа, надряпані на крові?