Розділ п’ятий

Через кілька годин, викурюючи біля прочиненого вікна на кухні свою першу сигарету, дим якої разом із піском в очах утворив болючу суміш, Шацький уже знав про Конспіративне Військо Польське значно більше. Настільки більше, щоб додати до справи ще одну версію слідства, зловісну версію, яка найпевніше передбачала, що вся ця справа — це кривава єврейська дінтойра. І це, на жаль, свідчило, що на двох трупах усе не закінчиться, навпаки.

Світанок помалу відкривав у темряві подвір’я перші невиразні обриси, темні плями на тлі ще темніших. Шацькому пригадалася недавня ніч, коли він курив у цьому самому місці, і раптом на його светрі з’явилися червоні Кларині нігті. Він думав про ту ніч, думав про неї, як вона одягаючись вранці, наказала йому відвернутися. До сліз, викликаних утомою й димом додалося трохи сумної вологи. Прокурор Теодор Шацький знову щось спартачив, знову залишився сам, без нікого й нічого.

Та, може, так було найкраще.