Розділ другий

— Вам відомо, для чого воно використовується?

— Гадки не маю.

3

Близько шістнадцятої в сонячному світлі нарешті з’явилася якась нотка тепла, несміливий натяк на весну. Прокурор Теодор Шацький, підставивши обличчя під сонячні промені, попивав колу з банки. Іншої коли він не визнавав.

Допитавши Будника, він зустрівся з Вільчуром і розпорядився знайти всіх, хто міг бачити подружжя на Великдень. У костьолі, на прогулянці, у ресторані. Кожний елемент зізнання мусив мати підтвердження, кожного знайомого треба було допитати. Кузнецова чорти б узяли від половини завдань, інспектор Вільчур лише кивав своєю кощавою головою, у чорному костюмі він скидався на смерть, яка приймає замовлення на жнива. У присутності старого поліцейського Шацький почувався ніяково.

Він чекав під будинком поліції на Соберай, щоб відбути з нею романтичну прогулянку до сандомирської лікарні. У свою чергу Теодор навіть здивувався, що тут є патолого-анатомічний заклад, він був переконаний, що доведеться їхати до Кельце або Тарнобжега.

Ліниво розплющив одне око й почув клаксон. Соберай махала йому з вікна якоїсь малоприкметної тачки. Шацький зітхнув і зліз із лавки. «Опель-Астра».

— Я гадав, що ми прогуляємося.

І чого воно так: що менша діра, то частіше усі скрізь їздять машиною?

— Сорок п’ять хвилин в один бік? Мабуть, я пас. Навіть із вами, пане прокуроре.

«За сорок п’ять хвилин я до іншого міста доїду ще й до кожнісінького села дорогою зазирну», — ледь не бовкнув Шацький, проте сів до машини. Усередині пахло освіжувачем повітря й автокосметикою. Машині явно було кілька років, але виглядала, наче щойно із салону. Попільничка була порожня. З динаміків лунала якась неголосна музика, ніде жодних крихт чи обгорток від цукерок. Отже, бездітна. Але заміжня, бо з обручкою. На вигляд їй років тридцять п’ять. Не хочуть? Не можуть?

— Чому в Будників не було дітей?

Соберай глянула на нього із підозрою, вливаючись до руху на Міцкевича. Їхали в бік траси на Варшаву.

— Це він не міг, правда? — не здавався Шацький.

— Правда. Чому ви запитуєте?

— Інтуїція. Не знаю точно, навіщо, але це важливо. Те, яким чином Будник про це згадував, наче мимохіть, як щось неважливе. Так говорять чоловіки, які стільки разів це чули, що практично повірили.

Соберай уважно глянула на нього. Проминули будинок суду.

— Мій чоловік теж не може мати дітей. Я теж кажу йому, що це неважливо, що значення мають інші речі.

— Справді мають?

— Не настільки.