Розділ перший

— Ви каву п’єте, пане прокуроре? «Пулен» відкривається о сьомій.

— Але їсти там я нічого не буду.

Дідок схвально кивнув головою.

— Диви-но, молоде, нетутешнє, а схоплює все швидко. Ходімо. Хочу тут бути, коли хлопці зі своїми причандалами приїдуть.

5

Приміщення ресторану в «Пулені», готелі, розташованому в найбільш відвідуваному туристами місці, тобто на Ринку, по дорозі до кафедрального собору й замку, було втіленням того, чим ресторани в цивілізованих містах перестали бути понад десять років тому. Здоровенна непривітна зала, столи, накриті скатертинами й серветками, обтягнуті плюшем стільці з високими спинками. На стінах бра, під перекриттям канделябри. Офіціантці на високих підборах довелося подолати таку велику відстань, що Шацький не мав жодних сумнівів — кава по дорозі захолонула.

Не захолонула, проте відгонила брудною ганчіркою, а це було безсумнівною ознакою того, що кавоварку в цьому вишуканому сандомирському закладі не звикли мити щодня. «Але ж мене це не дивує», — подумав Шацький. Його це справді анітрохи не дивувало.

Інспектор Леон пив мовчки, дивлячись у вікно на аттик ратуші. Шацького могло тут і не бути. Та він вирішив підлаштуватися під дідка й терпляче дочекатися, доки не довідається, нащо той його сюди витягнув. Нарешті поліцейський поставив чашку, прокашлявся й відірвав фільтр від сигарети. Тоді зітхнув.

— Я вам допоможу, — голос мав неприємний, скрипучий, ніби погано змащений.

Шацький запитально глянув на старого.

— Ви коли-небудь жили десь, крім Варшави?

— Лише зараз.

— Тобто життя ви не знаєте.

Шацький промовчав.

— Але це ж не гріх. Будь-який малолітка не знає життя. Та я вам допоможу.

У Шацькому поволі зростав гнів.

— А ця допомога стосується лише виконання ваших обов’язків чи ще чогось? Ми з вами не знайомі, тож мені складно оцінити, наскільки у вас добре серце.

Лише тепер Леон затримав погляд на прокуророві.

— Не надто добре, — відповів, не посміхнувшись. — Але мені дуже цікаво, хто зарізав і покинув у кущах дружину цього блазня Будника. Інтуїція мені підказує, що ви це розкопаєте. Але ви нетутешній. З вами кожен говоритиме, але ніхто нічого не скаже. Може, воно й на краще: менше інформації — чистіший розум.

— Більше інформації означає правду, — зауважив Шацький.