Дорога

Знайшов банку оливкової олії та кілька банок з молоком. Чай в іржавій металевій коробці. Якусь їжу в термоупаковці. По вигляду не міг визначити, що це. Ще півбанки кави. Методично переглядав одну за одною полиці в шафі, вирішуючи, що взяти, а що залишити. Відтягнув видобуток в кают-компанію і поклав у проході, а потім пішов на камбуз, прихопивши ящик з інструментами, і взявся відкручувати один з пальників плити. Від'єднав гнучкий шнур і зняв алюмінієві розсікачі, один поклав у кишеню куртки. Розвідним ключем відкрутив латунні болти, витягнув пальника з плити, роз'єднав їх. Один кінець шланга встромив в пляшку з бензином, інший під'єднав до пальника, відніс в кают-кампанію. Останнє, що він зробив — склав піраміду з банок з фруктами, соком і овочами на шматку поліетилену, згорнув вузлом і перетягнув мотузкою. Потім догола роздягся, скинув свій одяг на купу з видобутком в кают-компанії, взяв вузол, перевалився через поручні і стрибнув у сіру крижану воду.

Уже в сутінках дістався до берега, скинув поліетиленовий вузол на землю, змахнув воду з рук і грудей і пішов одягатися. Хлопчик не відстаючи за ним слідував. Весь час запитував про синяк на плечі в тому місці, де батько його пошкодив, ударяючись у двері. Батько сказав:

— Все в порядку. Не болить. У нас з тобою їжі… почекай, побачиш.

Поспіхом йшли берегом назустріч західному сонцю.

— А що буде, якщо яхту віднесе в океан?

— Не віднесе.

— Може.

— Ні, не може. Гаразд, ти мені скажи, ти голодний?

— Так.

— Нас сьогодні чекає ситна вечеря, але треба поспішати.

— Я намагаюся, пап.

— А ще може дощ піти.

— Чому ти так думаєш?

— По запаху відчуваю.

— Чим пахне?

— Мокрою сажею. Гаразд, пішли.

Різко зупинився, запитав:

— А де револьвер?

Хлопчик завмер від жаху.

— О боже, — промовив батько.