Дорога

— Треба йти далі. Пішли.

— Я нічого не бачу.

— Я теж. Поступово, крок, другий…

— Гаразд.

— Ні в якому разі не відпускай мою руку, добре?

— Добре.

— Що б не сталося.

— Що б не сталося. Зрозуміло.

Брели в непроглядній темряві, як сліпі, витягнувши перед собою руки, — та хіба в цій просоленій порожнечі є на що наштовхнутися? Шум прибою звучав приглушено, але він орієнтувався ще й за напрямком вітру, і приблизно через годину вони вибралися з заростей трави і дикого вівса на сухий пісок верхнього пляжу. Вітер тут був набагато холодніший. Став так, щоб закрити хлопчика своїм тілом від вітру, і раптом пляж на секунду освітився і раптово знову зник.

— Що це було?

— Нічого страшного, всього-на-всього блискавка. Пішли. Перекинув через плече вузол зі здобиччю, взяв хлопчика за руку, і вони пішли далі і, щоб не зачепитися за шматки дерева або сміття, високо піднімали ноги, немов коні на параді. Дивне сіре світло знову на секунду розлилось над пляжем. Десь далеко-далеко глухий гуркіт грому. Батько сказав:

— Мені здалося, що я бачив наші сліди на піску.

— Ага, значить, ми правильно йдемо.

— Правильно.

— Я дуже змерз, тату.

— Знаю. Молися, щоб спалахували блискавки.

Йдуть і йдуть. При спалаху чергової блискавки побачив, що хлопчик нахилився вперед і щось шепоче. Шукав свої ж сліди, що ведуть наверх, але не міг їх розгледіти. Вітер посилювався, значить, і дощ не змусить себе чекати. Якщо гроза застане їх на пляжі в середині ночі, їм не оминути лиха. Відвернулися від вітру, притримуючи капюшони. Пісок періщить по ногах і відлітає в темряву, десь поблизу гуркоче грім. Грозовий дощ прийшов з боку океану і шмагав їх по обличчях, і батько пригорнув хлопчика до себе.

Стояли в потоках води, що обрушувались з неба. Як близько вони від своєї стоянки? Він чекав наступної блискавки, а її все не було і не було. Коли нарешті блиснула одна, а за нею інша, він усвідомив, що дощ змив їх сліди. Насилу брели по піску у верхній частині пляжу, сподіваючись побачити обриси своєї колоди. Незабаром блискавки зовсім припинилися. А потім вітер змінив напрям, і він розчув нібито легкі шльопки. Різко зупинився. сказав:

— Слухай!

— Що?