— Але ж минуло лише кілька днів!
— Я помилився.
Їли мовчки. Потім хлопчик сказав:
— Це я забув закрити вентиль, так?
— Не твоя вина. Я сам повинен був перевірити.
Хлопчик поставив тарілку на поліетилен. Відвернувся.
— Ти не винен. Треба завжди закривати обидва вентилі. І всередині треба було зробити тефлонову прокладку, щоб газ не витікав. А я не зробив. Так що моя вина. Я ж тебе не попередив.
— Про тефлон ти тільки зараз придумав, так?
— Ти не винен.
Насилу йшли вперед, схудлі брудні волоцюги. Від холоду закуталися з головою в ковдри, пар дихання піднімається вгору, ледве пересувають ноги по чорним блискучим калюжах. Перетинали широку прибережну рівнину, де одвічний вітер з виттям огортав їх хмарами попелу і змушував шукати хоч якийсь притулок. У будинках, або в сараях, або в придорожній канаві. Ковдри поверх голів, вдень — темрява чорніше пекла. Притискав промерзлого до кісток хлопчика до себе. Казав: Не втрачай надію. Все у нас буде гаразд.
Куди не глянь, суцільні яри, та зсуви, сліди ерозії, та безплідні землі. Там і тут валяються кістки тварин. Купки незрозумілого сміття. Фермерські будинки в полях, дощі змили всю фарбу, щити на стінах зігнулися і відійшли від балок. Не відкидають тіні. Не відрізнити один від іншого. Дорога знижувалася і прорізала зарості мертвої пуерарії. В болоті сухий очерет схилився над водою. Вдалині, де поля зливаються з горизонтом, висить похмуре марево. У другій половині дня пішов сніг, і вони накрилися поліетиленом, тільки й чути, як мокрий сніг шарудить по накидці.
За останні тижні спав дуже мало. Одного разу прокинувся вранці, а хлопчик зник. Сів, тримаючи револьвер у руці, потім встав і подивився по сторонах — сина немає. Натягнув черевики і пішов до краю лісу. Похмурий світанок на сході. Непривітне сонце починає свій холодний шлях. Побачив біжить по полю сина. Той кричить йому:
— Тату! Я знайшов у лісі поїзд!
— Поїзд?
— Так!
— Справжній поїзд?
— Так! Підемо покажу!
— Сподіваюся, ти до нього близько не підходив?
— Ні. Здалеку розглядав. Ну, пішли ж.
— Там нікого немає?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дорога» автора Маккарті К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 75. Приємного читання.