Дорога

— Нікого немає. Про що ти?

— Я про вас говорю. Ви насправді чим займаєтеся? старий промовчав.

— Думаю, ви хотіли б до нас приєднатися.

— Приєднатися?

— Так.

— Ви мене з собою не візьмете.

— Ви самі не хочете йти.

— Я б так далеко не зайшов, якби не голод.

— Ну а люди, які поділилися з вами їжею, де вони?

— Немає ніяких людей, я все придумав.

— Що ви ще придумали?

— Я просто йду по дорозі, як ви. Ніякої різниці.

— Вас правда Ілай звати?

— Ні.

— Не хочете назвати своє справжнє ім'я?

— Не хочу.

— Чому?

— Тому що тобі не довіряю. Раптом ти вирішиш його якось використовувати? А я не хочу, щоб про мене пішли розмови. Де я був, та що сказав, коли там був… Звичайно, ти можеш про мене поговорити. Але ніхто не зрозуміє, що ти про мене розповідаєш. На моєму місці може бути хто завгодно. У наш час чим менше говориш, тим краще. От якби щось сталося, а ми обидва вижили і зустрілися на дорозі, тоді б у нас було що обговорити. Але ми не виживемо. А на нема й суду нема.

— А може, виживемо.

— Ти самому собі брешеш і хлопчика обманюєш.