Дорога

— Можемо взяти два.

— Не треба.

— Я також можу один везти.

— Ти розвідник. Мені потрібно, щоб ти дивився по сторонах і був напоготові.

— Що ж тоді робити з усіма припасами?

— Візьмемо стільки, скільки можемо відвезти.

— Думаєш, сюди хтось прийде?

— Іноді мені так здається.

— Але ж ти казав, що ніхто не прийде.

— Я не казав, що ніколи.

— Шкода, що ми не можемо тут залишитися.

— Мені тоже.

— Якщо ти завжди напоготові, це означає, що ти весь час наляканий?

— Ну, почнемо з того, що саме страх змушує людину бути пильним. Обережним. І підозрілим.

— Але в решту часу ти не боїшся?

— В інший час…

— Ага.

— Я не знаю. Може, треба щомиті бути напоготові. Не розгубитися, коли тебе наздожене біда, а, навпаки, бути до неї готовим.

— Ти завжди чекаєш неприємностей, тату?

— Так, але іноді втрачаю пильність.