Дорога

— Що бажаєте на вечерю?

— Груші.

— Чудовий вибір. Подати груші!

Взяв зі стопки дві паперові тарілки і поставив на стіл. На ліжках розстелив матраци, щоб зручніше було сидіти, і розкрив коробку з консервованими грушами. Дістав одну банку, поставив її на стіл, встромив відкривачку в край і повернув коліщатко. Подивився на хлопчика: сидить тихо на ліжку, дивиться, навіть не скинув ковдру з плечей. Подумав: Я так досі і не усвідомив, що з нами відбувається. А раптом це тільки сон і ми зараз прокинемося в темному сирому лісі? А вголос сказав:

— Це будуть найсмачніші груші з усіх, що ти коли-небудь пробував. Найкращі. Ось побачиш.

Сиділи поряд і їли груші з банки. Після груш дістали банку персиків. Облизали ложки і через край випили густий солодкий сироп. Подивилися один на одного.

— Давай ще одну.

— Заболить живіт.

— Не заболить.

— Ти дуже довго голодував.

— Я знаю.

— Ну дивись.

Уклав хлопчика в ліжко, пригладив його брудне волосся, накрив ковдрами. Коли вибрався назовні, було майже темно. Пішов у гараж за рюкзаком, повернувся до бункера і наостанок уважно оглянув все навколо, а потім спустився сходами, і зачинив двері, вставив у міцне кільце замку плоскогубці. Світло ліхтаря ставало все слабкішим, треба терміново щось придумати, і він порився на полицях і знайшов півторалітрові каністри очищеного бензину. Поставив одну каністру на стіл, відкрутив кришку і викруткою пробив дірку в кружечку фольги. Зняв ліхтар з гачка і наповнив його доверху бензином. Чиркнув запальничкою — знайшов раніше цілу упаковку, — відрегулював полум'я і повісив ліхтар на місце. Потім сів на ліжко.

Поки хлопчик спав, вирішив по порядку перебрати припаси. Постільна білизна, светри, шкарпетки. Тазик з нержавійки, також губки і шматки мила. Тюбики зубної пасти та зубні щітки. На дні великої пластмасової банки з болтами і гвинтиками та іншими залізяками в ганчірному мішечку виявив з десяток золотих крюгеррандів. Витрусив їх, і покрутив, подивився на них, а потім зібрав і крюгерранди, і залізяччя, висипав все разом в банку, і поставив її назад на полицю.

Він все-все оглянув, пересуваючи коробки та ящики. У стіні були невеликі сталеві двері, які, як виявилося, вели в іншу кімнату. Там зберігалися пляшки з бензином. У кутку — біотуалет. У стінах — ніші, закриті дротяною сіткою, в них проходять вентиляційні труби, а в підлозі — дренажні. У бункері стало спекотно, і він зняв куртку. Перебрав усе. Знайшов одну упаковку патронів 45го калібру і три коробки гільз для мисливської рушниці. Чого не знайшов, так це самої зброї. Взяв електричний ліхтар і обнишпорив підлогу і стіни у пошуках схованки. Потім розвалився на ліжку, з'їв плитку шоколаду. Зброї в бункері він не знайшов і не знайде ніколи.

Прокинувшись, почув шипіння ліхтаря над головою. При його світлі оглянув стіни, коробки та ящики. Не розумів, де він. Лежить на ліжку, укритий пальтом. Сів і подивився на сина, сплячого на сусідньому ліжку. Черевики під ліжком, він не пам'ятав, як і коли їх зняв. Дістав з-під ліжка, надів, піднявся сходами, висмикнув плоскогубці з кільця і, піднявши двері, виглянув назовні. Ранній час. Подивився в бік будинку і на дорогу і вже бува зібрався зачинити двері, як раптом завмер. Світло йшло із заходу. Значить, вони проспали всю ніч і весь день. Опустив двері, надійно замкнув, і спустився вниз, сів на ліжко. Оглянув коробки з продуктами. Ще пару днів тому він готувався до смерті, а тепер, коли зажевріла надія, доведеться все гарненько обміркувати. Зовні хто завгодно помітить люк у дворі і зрозуміє, що це таке. Май на увазі. Це тобі не в лісі ховатися. Зовсім навпаки. Зрештою він піднявся, підійшов до столу, і налагодив двоконфорочну газову плитку, і запалив її, дістав сковорідку і чайник, і розкрив пластикову коробку з кухонним приладдям.

Хлопчика розбудив шум ручної кавомолки. Він сів і став озиратися по сторонах:

— Тату?

— Привіт. Їсти хочеш?

— Мені в туалет.