Дорога

Хлопчик відвернувся.

— Пробач. Я випустив з рук її. Не хотів тобі казати.

— Нічого.

— Я знайду кремінь. Уже почав шукати. До того ж у нас збереглася пляшечка бензину.

— Добре, добре.

— Ти дуже замерз?

— Ні, не дуже.

Хлопчик лежав, поклавши голову йому на коліна. Через деякий час:

— Вони хочуть тих людей убити, правда?

— Так.

— Чому вони так роблять?

— Не знаю.

— Збираються їх з'їсти?

— Не знаю.

— Адже вони їх з'їдять, я правий?

— Так.

— Ми не могли їм допомогти, тому що і нас би теж з'їли. Так?

— Так.

— Тому ми їм не допомогли.

— Вірно.