Дорога

— Прокидайся. Треба йти.

Син протер сонні очі, спитав:

— Що це, тату? А?

— Давай, треба йти.

— Що це?

— Дерева валяться.

Хлопчик різко підвівся, почав ошелешено озиратися.

— Нічого страшного. Квапся. Пішли.

Зібрав речі, загорнув у поліетилен. Глянув вгору. Сніг потрапив в очі. Від багаття залишилися одні вугілля, світла ніякого не дає, дров майже немає, і до того ж дерева падають з усіх боків. Хлопчик припав до батька. Відійшли в сторону, він спробував знайти вільне місце, але в темряві нічого не побачив, і тоді вони просто розстелили на землі поліетилен, сіли, накрилися ковдрами. Притиснув хлопчика до себе. Гуркіт падаючих дерев на тлі глухого шуму падаючих на землю снігових шапок стрясав ліс. Міцніше обняв хлопчика, сказав, що все буде добре, що скоро все закінчиться. Так воно і вийшло. Приглушені відстанню тривожні звуки завмирали. Повторилися пару раз. Потім — повна тиша. сказав:

— Ну ось, схоже, все закінчилося.

Вирив яму під одним з дерев, що впали, розгрібаючи сніг голими руками. Сховав закляклі руки в рукава. Перетягли в поглиблення свої пожитки, лягли спати. Швидко поснули, незважаючи на пробираючу до кісток холоднечу.

Уранці вибрався з укриття. Поліетилен провис під вагою снігу. Встав, озирнувся. Снігопад закінчився, всюди на снігових пагорбах лежать упереміш цілі дерева, гілки, сучки, тільки подекуди кедри залишилися стояти: голі стовбури, без гілок — різкі чорні плями на тлі бляклого сірого пейзажу. Пробирався серед дерев, шукав, де снігу поменше, залишивши хлопчика спати під деревом — точнісінько звірятко у зимовій сплячці. Сніг доходив майже до колін. В полі з-під снігу стирчать лише верхівки осоки, на дроті огорожі загострені снігові нарости, від тиші дзвенить у вухах. Стояв, притулившись до стовпа, кашляв. Незрозуміло, як і де шукати візок. Подумав, що тупіє, що голова зовсім не працює. Зосередься! — Сказав самому собі. — Думай! Повернувся, щоб іти назад, і тут почув, що хлопчик його кличе.

—Треба йти. Тут не можна залишатися.

Хлопчик похмуро дивився на снігові замети.

— Ходім.

Дійшли до огорожі. Хлопчик запитав:

— Куди ми йдемо?

— Треба знайти візок.

Він стояв нерухомо, засунувши руки під пахви. Батько просив:

— Ну підемо ж. Ти повинен…