Дорога

— Постарайся заснути.

— Як би мені хотілося бути з мамою.

Він нічого не сказав. Сів поруч з маленькою фігуркою в купі ковдр і трохи згодом зауважив:

— Маєш на увазі, що тобі хотілося б померти.

— Так.

— Ти не повинен так говорити.

— Але це правда.

— Не треба говорити про такі погані речі.

— Не можу не говорити.

— Я розумію. Ти постарайся.

— Як?

— Не знаю.

— Ми залишилися в живих, — сказав він сидичи навпроти дружини. Від світильника падало слабке світло.

— В живих?

— Так.

— О Господи, та що ти верзеш! Які живі? Ми — ходячі мерці з фільму жахів!

— Прошу тебе.

— Мені все одно. Навіть якщо ти заплачеш. Все одно, чуєш?

— Будь ласка.

— Перестань.