TextBook — Ви певно божевільний, — вигукнула вона.
— Я схожий на божевільного? — вимогливим тоном перепитав пан Ґрейвз.
— Так, — прямо і жорстко підтвердила Емілі.
— Мабуть, так і є… ну певно, що так і є. Божевільний — отруєний вином троянд. Усі закохані навіжені. Яка божественна навіженість! О прекрасні, ніким не ціловані досі вуста!
Емілі зробила глибокий вдих. Ця абсурдна розмова має скінчитися. Вона була вже неймовірно зла.
— Пане Ґрейвз, — погляд, із яким вона це казала, був по-справжньому Мурреївським, тож пан Ґрейвз зрозумів, що вона має на увазі саме те, що каже, — я не маю наміру далі слухати ці нісенітниці. Оскільки ви так і не дали мені пояснити, що сталося з вашою новелою, мені залишається тільки побажати вам гарного дня.
Пан Ґрейвз обдарував її тяжким поглядом. Потім він урочисто промовив:
— Що подаруєш мені — поцілунок чи удар?
Це була метафора? Але так чи інакше…
— Удар, — зневажливо відказала Емілі.
Пан Ґрейвз несподівано наблизився до кришталевої вази і несамовито пожбурив її у піч.
Від Емілі донісся слабкий крик: почасти від його варварських дій, а почасти від справжнього жаху. Дорогоцінна ваза тітки Елізабет…
— Це була лише відповідна реакція, — пояснив пан Ґрейвз, глянувши на неї. — Я мусив зробити це, або убив би тебе. Снігова королева! Весталка[27] з крижаним серцем! Холодна як північні сніги! Прощавай.
Вийшовши, він не хряснув дверима. Він зачинив їх за собою м’яко і безповоротно, так, щоб Емілі усвідомила, що вона втратила. Побачивши, що він уже вийшов із саду й обурено крокує провулком — так, немов хотів щось затоптати, вона врешті-решт дозволила собі довгий видих полегкості. Тепер вона знову могла дихати вільно — вперше, відколи він увійшов.
— Мабуть, — майже істерично мовила вона, — я маю бути вдячна, що він не кинув натомість полумисок із консервованими полуницями в мене.
Цієї миті увійшла тітка Елізабет.
— Емілі, ваза з гірського кришталю! Ваза твоєї бабусі! І ти її розбила!
— Насправді ні. Тітонько, люба, я цього не робила. Пан Ґрейвз, це пан Марк Делаж Ґрейвз. Він жбурнув її в пічку.
— Жбурнув її в пічку! — тітка Елізабет похитнулася. — Чому він жбурнув її в пічку?
— Тому що я не захотіла вийти за нього заміж, — сказала Емілі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Емілі в пошуках веселки» автора Люсі-Мод Монтгомері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17 Залицяльники Емілі“ на сторінці 4. Приємного читання.