Задача трьох тіл

    Знову стало тихо. Через п'ятнадцять секунд заревів сирена, нагорі антени швидко заблимав червоний сигнальний вогонь.

    - Почати передачу! Усім підрозділам продовжувати запис режимів роботи!

    Веньцзе відчула на обличчі легкий свербіж. Вона зрозуміла, що навколо антени утворилося потужне електричне поле. Спрямувавши погляд у тому напрямку, куди вказувала антена, Е побачила в нічному небі хмарку, що світилася слабким блакитним світлом - настільки слабким, що спочатку вона подумала, що їй це здається. Але хмарка відпливла, і світіння зникло, а коли на це місце прийшла інша хмарка, вона теж почала тьмяно світитися.

    З Центру долинуло:

    - Несправність в енергетичному блоці! Магнетрон номер три вийшов з ладу.

    - Підключений резервний блок, усі системи в нормі.

    - Контрольна точка номер один досягнута. Відновлення передачі.

    Веньцзе почула шум ляскаючих крил. Крізь клуби туману внизу вона розрізнила безліч злітаючих в темне небо тіней. Дивно, скільки птахів, виявляється, приховує в собі зимовий ліс! І тут вона побачила щось страхітливе: одна зграйка залетіла в область випромінювання антени - і птахи посипалися на землю, мертві.

    Передача тривала близько п'ятнадцяти хвилин. Потім червоний вогонь на антені погас, і обличчя у Веньцзе перестало свербіти. У Центрі управління відновилася перекличка команд і відповідей, крізь яку пробивався гучний чоловічий голос:

    - Передача номер сто сорок сім з бази "Червоний Берег" завершена. Відключити системи передавача. "Червоний Берег" переходить в режим моніторингу. З цього моменту системний контроль передається Відділу спостереження. Отримувати дані при проходженні контрольної точки. Усім підрозділам заповнити журнали передач. Начальникам підрозділів зібратися на нараду в конференц-залі. Робота завершена.

    Знову запанувала тиша, тільки антена співала на вітрі. Птахи, які залишилися живі поступово поверталися до лісу. Веньцзи глянула вгору - величезна долоня антени тягнулася до неба, випромінюючи космічну міць. Але скільки Веньцзе не вдивлялася, вона так і не виявила ніякого об'єкта, з яким можна було співвіднести порядковий номер BN20197F. У холодному нічному небі зими 1969 року Е Веньцзе бачила лише хмари та незліченні зірки.

    ЧАСТИНА II

    ТРИ ТІЛА

     4

     "Рубіж науки"  

Сорок з гаком років по тому

    Ван Мяо вирішив, що четверо чоловіків, які прийшли до нього, складають дуже цікавий комбінацію: двоє поліцейських і двоє у військовій формі. Якби останні були з озброєної поліції, це ще можна було б зрозуміти, але вони були офіцерами армії.

    Побачивши поліцейських Ван відчув роздратування. Ні, з тим, що був молодший, все було в порядку; він поводився чемно. Зате старший, у цивільному, відразу викликав у Вана неприязнь. Це був міцної статури чоловік з м'ясистим обличчям. Одягнений в заяложену шкіряну куртку, що смерділа тутюном і гучним голосом, - він відносився до того розряду людей, яких Ван зневажав.

    - Ван Мяо?

    Від такого безцеремонного поводження [13] Ван роздратувався ще більше. При цьому поліцейський припалював цигарку, не зволивши навіть підняти голову, тому Ван відчув себе ще й ображеним. Не чекаючи відповіді, повновидий кивнув молодшому колезі. Той показав Вану свій значок.