Лоліта

2

14.

Я поснiдав у мiстi - давно не був таким голодним. Коли вернувся, дiм

був ще безлолiтним. Я провiв день у мрiях, у задумах, у блаженному

засвоюваннi мого ранкового переживання.

Я пишався собою: я викрав мед оргазму, не розбестивши недолiтньої.

Жодної шкоди по всьому. Фокусник налив молока, патоки, пiнистого шампану в

нову бiлу торбинку молодої панночки - раз, два, три й торбинка зосталась

неушкодженою. Так, з великою майстернiстю я узнiс свою гидку, жагучу мрiю; i

все ж Лолiта збереглась - i я зберiгся. Тамта iстота, якою я так шалено

всолодився, була не нею, а моїм створiнням, iншою, в'явленою Лолiтою -

можливо, реальнiшою, нiж справжня; перекриваючою й вбираючою її; пливучою

мiж мною i нею; позбавлений волi та притомностi - й навiть всякого власного

життя.

Дiвчисько нiчого не вчуяло. Я нiчого не вдiяв їй. I нiщо не могло

зашкодити менi повторити дiю, котра зачепила її так само мало, як начебто

вона була фотографiчним зображенням, яке мерехтить на екранi, а я - сумирним

горбаком, мастурбуючим у пiтьмах. День поволi спливав, мовчазний i

достиглий, та високi, набряклi соком дерева, здавалось, також були

втаємниченi.