Лоліта

думцi); вона собi постукувала по краю телефонного столика туфлею, яку

тримала в руцi. Слава тобi Боже, дiвчисько нiчого не помiтило.

Витягши барвисту шовкову хустку, на якiй її блукаючий погляд за мить

зупинився, я витер пiт з чола й, купаючись у блаженствi визволення з мук,

впорядкував свої вельможнi ризи. Вона все ще говорила по телефону,

торгуючись iз матiр'ю (Карменситонька хотiла, щоб та за нею заїхала), коли

все гучнiше виспiвуючи, я змайнув по сходах i став наповнювати ванну

бурхливим потоком паруючої води.

Тут дозволю собi до купи навести слова вищезгаданої модної пiсеньки,

або, принаймнi, те з неї, що менi запам'яталось - я здається нiколи не знав

її по-справжньому. Так от:

О Кармен, Карменситонько, згадай-но там

Таратам - таратунне струмлiння фонтана,

I гiтари, i бари, i фари, тратам,

I твої усi зради, гiтано!

I там мiсто в огнях, де з тобою ходив,

I останню ту чвару тарам - таратая,

I ту кулю, котрою тебе я убив,

Кольт, який - таратори - тримаю...

(Вихопив, певно, невеликий кольт i всадив кулю кралi в лоб.)