Лоліта

що була в передпокої й тепер я казав задихано: "Поглянь, поглянь, що ти

наробила, ах поглянь!" - адже, клянуся, був жовтавий синець на її звабнiй

нiмфетовiй ляжцi, що її моя волохата лапа масувала й поволi охоплювала -

позаяк панталончики в неї були взiрця вкрай зачаткового, нiщо, здавалось, не

могло перешкодити моєму м'язистому великому пальцю дiстатись гарячого виярка

її пахвини - як-от бува лоскочеш i пестиш реготливе пискля - ось так i

тiльки так, i у вiдповiдь iз нагло верескливою ноткою в голосi вона

вигукнула: "Ах, пусте!", й стала кандзюбитись i звиватися, й закинула

голову, й прикусила волого лиснiючу нижню губу, напiводгорнувшись вiд мене,

й мої стогнучi вуста, панове присяжнi, майже торкнулись її голої шиї, в той

час як я розчавлював об її лiву сiдницю останнiй подрог найтривалiшого

екстазу, що його коли-небудь зазнавала iстота людська або бiсiвська.

Одразу ж по цьому (нiбито ми до цього борюкались, а тепер мiй затиск

послабився), вона скотилася з тахти та скочила на ноги - точнiше, на одну

ногу - для того, щоб ухопити слухавку оглушливо гучного телефону, який,

можливо, вже вiк дзвонив, поки менi було вимкнуто слух. Вона стояла й

клiпала вiями, з палаючими щоками, з розпатланими кучерями, i очi її ковзали

по менi, так само як вони ковзали по меблях, i поки вона слухала й говорила

(з матiр'ю, котра наказувала їй з'явитись до Чатфiльдiв, якi запросили обох

на снiданок - причому нi Ло, нi Гум не знали, що нестерпна клопотуха мала на