Лоліта

через моє живе лоно, злегка ковзали; я гладив їх. Так напiвлежала вона,

розвалившись у правому вiд мене кутi дивана, школярка в коротких бiлих

шкарпетках, поглинаюча свiй прадавнiй плiд, спiваюча крiзь його сiк,

пускаюча туфлю, потираюча п'ятку в сповзаючiй з щиколотку шкарпетцi об купу

старих журналiв, нагромаджених лiвобiч од мене на канапi - i кожний її рух,

кожне ковзання i коливання допомагали менi ховати й удосконалювати таємну

дотичну взаємодiю - мiж чудом i чудовиськом, мiж моїм буремним звiром i

красою цього крихкого тiла в цiй дiвочiй ситцевiй сукенцi.

Пiд побiжними кiнчиками пальцiв я вiдчував волоски легенько

настовбурченi вздовж її голiнок. Я втрачав себе в їдкому але здоровому

спекоттi, котре як лiтнє марево сповивало Доллiньку Гейз. Ах, хай залишиться

вона так, хай навiки залишиться... Та от, вона потягнулась, щоб жбурнути

серцевину винищеного яблука в камiн, причому її молода вага, її безстиднi

безвиннi стегна та пухкий задок, злегка перемiстились по вiдношенню до мого

напруженого, повного муки, працюючого нишком лона, й раптово мої чуття

зазнали таємничої змiни. Я перейшов у певну площину буття, де нiщо не мало

значення, крiм вiдвару щастя, скипаючого всерединi мого тiла. Те, що

почалося з насолодного розтягу моїх потаємних коренiв, стало гарячим

свербiнням, яке тепер дiйшло стану досконалої надiйностi, впевненостi й

безпеки - стану, не iснуючого в будь-яких iнших галузях життя. Встановлена