Лоліта

замасковану хiть до її наївних нiг. Було нелегко вiдтягти увагу дiвчинки,

поки я ладнався як слiд. Швидко говорячи, вiдстаючи вiд власного дихання,

здоганяючи його, вигадуючи раптовий зубний бiль, щоб пояснити перерву в

белькотаннi - й нестомно фiксуючи внутрiшнiм оком манiяка свою далеку

вогняну цiль, я крадькома посилив те чарiвне тертя, яке нищило в iлюзорному,

якщо не в матерiальному, сенсi фiзично непереборну, але психологiчно вельми

нестiйку перепону (тканину пiжами й полу халата) мiж вагою двох засмаглих

нiг, якi налягли впоперек нижньої частини мого тiла, та прихованою пухлиною

непозiрної пристрастi. Серед мого белькотання я випадково надибав щось

механiчно прийнятне для повторення: я став декламувати, злегка їх кривлячи,

слова з глупої пiсеньки, що була модною того року - о Кармен,

Карменситонько, згадай-но там... i гiтари, i бари, i фари, тратам -

автоматична дурня, вiдновленням i спотворенням якої - тобто особливими

вабами кривомови - я причаровував мою Кармен i весь час смертельно трусився,

що яке-небудь стихiйне лихо завадить менi, раптом забере з мене золотий

тягар, на вiдчуваннi якого зосередилось усе моє єство, i цей острах змушував

мене працювати спочатку надто поспiшно, що не сприяло поступовi свiдомої

насолоди. Фанфари i бари, тарабари i бари поступово переймалися нею: її

голосок пiдхоплював i виправляв покручений мною мотив. Вона була

музикальною, вона була сповнена яблучної солоднечi. Її ноги, простягнутi