Лоліта

машинально розкрив (шкода, що нiхто не закарбував на плiвцi цiкавий узор,

вензелеподiбний зв'язок наших одночасних чи перетинаючих один одного рухiв).

Тримаючи в однiй руцi спотворений плiд, що аж нiяк не був їй на завадi,

Лолiта стала хутко й бурно гортати журнал, шукаючи картинку, яку хотiла

показати Гумбертовi. Нарештi знайшла. Удаючи зацiкавлення, я так близько

притулив до неї голову, що її волосся торкнулось моєї скронi й оголена її

рука мимохiдь зачепила мою щоку, коли вона зап'ястком витерла губи. Через

iмлисте мереживо, крiзь яке я дивився на зображений в журналi знiмок, я не

одразу реагував на нього, i її колiнця нетерпляче потерли одне одне й

зiтнулись. Знiмок проступив крiзь iмлу: вiдомий маляр-сюрреалiст навзнак на

пляжi, а поряд iз ним теж навзнак, гiпсовий злiпок з Венери Мiлоської,

напiвприхований пiском. Напис промовляв: Найдивовижнiше за тиждень фото. Я

миттєво вiдняв у неї гидкий журнал. Наступної митi, роблячи вигляд, нiби

прагне ним знов оволодiти, вона вся навалилась на мене. Впiймав її за

худорляву п'ясть. Журнал злинув на пiдлогу, немов полохлива курка. Лолiта

викрутилась, вiдсахнулася й опинилась у кiнцi канапи правобiч од мене. За

тим, цiлком запросто, зухвала дитина простягла ноги через мої колiна.

На цей час я вже був у станi збудження, що межує з божевiллям, але в

мене була також i хитрiсть безумства. Як i ранiше сидячи на канапi, я

знайшов спосiб за допомогою цiлої серiї над-обережних рухiв, пiдiгнати мою