Лоліта

Головна дiюча особа: Гумберт Муркотун. Час дiї: недiльний ранок у

червнi. Мiсце: залита сонцем вiтальня. Реквiзит: стара строката тахта,

iлюстрованi журнали, грамофон, мексиканськi цяцянки (покiйний Гарольд Е.

Гейз - царствiє небесне добряку! - зачав мою ясочку пiд час сiєсти, в

кiмнатi з блакитними стiнами, в весiльну подорож до Вера Круц, i по всьому

домi були тепер сувенiри, включно з Долорес). На нiй було в той день чудове

ситцеве платтячко, яке я вже раз бачив, рожеве, в темно-рожеву клiтину, з

короткими рукавами, з широкою спiдницею й тiсним лiфом, i на завершення

кольорової композицiї, вона яскраво нафарбувала губи й тримала в жменi

розкiшне, банальне, едемськи-рум'яне яблуко. Тiльки шкарпетки й шльопанки

були невихiднi. Її бiла недiльна торбинка лежала кинутою бiля грамофона.

Серце менi закалатало барабанним боєм, коли вона пiдупала на канапу

поряд зi мною (спiдниця повiйно видулась, впала) й стала грати глянсовим

плодом. Вона кидала його вгору, в сонячний пил, й хапала його, роблячи

хлюпкий, полiрований, порожнiй звук.

Гумберт Гумберт перехопив яблуко.

"Вiддайте!", заблагала вона, показуючи мармуристу рожевiсть долонь. Я

повернув "Золоте Сiм'ячко". Вона його схопила й вкусила, i моє серце було як

снiг пiд тонкою шкаралатною шкiрочкою, i з мавпячою спритнiстю, такою

притаманною цiй американськiй нiмфетцi, вона вихопила в мене журнал, який я