Лоліта

ощирившись Гумберт Сумирний вiдступив, мiж тим як нице дiвчисько й надалi

верещало, схиляючись над подвiр'ям.

А тепер послухайте, що сталося потiм. По снiданку я напiвлежав у

низькому садовому крiслi, силячись читати. Раптом двi спритнi долоньки лягли

менi на очi: це вона пiдкралася ззаду, нiби повторюючи в чергуваннi балетних

сцен, мiй ранковий маневр. Її пальцi, що стремiли загорнути сонце,

просвiчували кармiном, i вона судомно реготала й здригалась так i сяк, поки

я закидав руку то в бiк, то назад, не виходячи при цьому з лежачого стану. Я

проїжджав рукою по її швидким i нiби реготливим ногам, i книжка зслизнула з

мене, наче санчата, й мiстрiс Гейз, прогулюючись, пiдiйшла й поблажливо

проказала: "Та ви шльопнiть її добряче, коли вона заважає вам у ваших

роздумах. Як я люблю цей сад", мовила вона далi без знака оклику. "Це сонце,

хiба це не рай (знак запитання також вiдсутнiй)". I з зiтханням удаваного

блаженства нестерпна панi опустилась на траву й задивилась на небо,

спираючись на розкиненi за спиною руки, й раптом старий сiрий тенiсний м'яч

плигнув через неї i з дому долинув трохи бундючний голос Лолiти: "Pardonne,

maman. Я не в тебе цiлила". Звiсно, нi, моя гаряча, шовковиста привабо!

12.

На цьому кiнчались записи в щоденнику.

З них випливає, що попри всю винахiдливiсть диявола, схема була щодня