Лоліта

еклектичною. Гейзиха й Гейзонька їхали верхи навколо озера, i я теж їхав,

сумлiнно пiдскакуючи незграбою, хоч мiж ногами замiсть кобили було саме лише

пружне повiтря - невеличкий недогляд, виплiд неуважностi режисера сну.

Субота. Серце менi досi ще калатає. Я й досi ще звиваюсь i тихенько

мигичу вiд згадуваної невправностi.

Вигляд зi спини. Смужка золотавої шкiри мiж бiлою майкою й бiлими

трусиками. Перегнувшись через пiдвiконня, вона зриває машинально листя з

тополi, сягаючої вiкна, захоплена стрiмкою бесiдою з хлопчиком-газетярником

(здається, Кеннет Найт), котрий стоїть внизу, щойно пустивши згорнутий

"Рамздель Джорнал" лунким, точно розрахованим кидком на сходинку нашого

ґанку. Я почав до неї пiдкрадатись "покалiченою караморою", як висловлюються

пантомiмiсти. Мої кiнцiвки були вигнутi поверхнями, мiж якими - радше нiж на

яких - я повiльно пiдповзав, уживаючи якийсь нейтральний спосiб пересування:

Пiдбитий павук Гумберт. Я доклав Бог знає скiльки часу, щоб дiстатись до

неї. Я її бачив нiби через звужуваний кiнець люнети й до її пружного задка

наближався, немов паралiтик iз безкiстними, викрученими членами, який

просувається з жахливим напруженням волi. Нарештi я опинився якраз позаду

неї; але тут менi з'явилась нещасна думка - виказати лже-пустування -

труснути її за комiр, мо', щоб приховати свою дiйсну гру, й вона коротко й

верескливо сказала: "Вiдчепiться!" (що було надбрутально) та з корчем