Лоліта

Лолiта дивились пiвроку тому. Дуже занепалий вже боксер нарештi знайомиться

з добрим священиком (котрий сам колись, у мiцнiй своїй юностi, був боксером

i по досi мiг кулаком звалити грiшника). Ми сидiли на перинах, покладених на

пiдлогу; Ло була межи мадам i мною (сама втиснулась - звiрятко моє). В свою

чергу я пустився в прекумедну розповiдь моїх арктичних пригод. Муза вимислу

простягла менi гвинтiвку, i я стрелив у бiлого ведмедя, який сiв та охнув. А

втiм я гостро вiдчував близькiсть Ло, й поки я говорив i жестикулював у

поблажливiй темрявi, я користувався невидними цими жестами, щоби торкнути то

руку її, то плече, то ляльку-балерину з вовни й серпанку, яку вона смикала i

все саджала менi на колiна; й нарештi, коли я вповнi оплутав мою жарiючу

ясочку цими тенетами безплотних любощiв, я посмiв погладити її по нозi, по

аґрусовим волоскам уздовж голiнки, i я смiявся на власнi жарти, й трiпотiв,

i ховав трепет, i разiв зо два вiдчув спритними вустами тепло її близьких

кучерiв, утикаючись в неї зi смiшними апарте в великих дужках i пестячи її

iграшку. Вона також дуже багато юрзала, тож накiнець мати їй рiзко сказала

припинити вертiння, а її ляльку знагла шпурнула в темряву, i я все

похихотував i обертався до Гейзихи через ноги Ло, причому моя рука повзла

вгору по худенькiй спинi нiмфетки, мацаючи її шкiру крiзь тканину хлоп'ячої

сорочки.

Та я знав, що все безнадiйно. Мене млоїло вiд жадання, я страждав вiд