Лоліта

"Воно ось тут", сказала вона, "я вiдчуваю"...

"Швейцарська сеселянка кiкiнчиком язика"...

"...Вилизала б?"

"Влсне. Спробать?"

"Авжеж, спробуйте".

Нiжно я провiв трепетним жалом по її коловоротному солоному очному

яблуку.

"От гарно", сказала вона, мигаючи, "все вийшло".

"Зараз друге око".

"Та ви нетямущий", почала вона "там геть - ". Але тут помiтила зiбранi

в жмутик губи, якi наближалися, й поступливо вiдказала: "Окей".

Нахилившись до її теплого, призведеного, рудаво-рожевого обличчя,

похмурий Гумберт приклав губи до її бiйного вiка. Вона всмiхнулася, й

зачепивши мене сукнею, стрiмко вийшла з кiмнати. Я вiдчував нiби моє серце

б'ється всюди водночас. Нiколи в життi - навiть коли я пестив ту дiвчинку на

Рив'єрi - нiколи. -

Нiч. Нiколи я не знавав таких терзань. Я волiв би описати її обличчя,

її рухи - а не можу, тому що, коли вона поблизу, моя пристрасть до неї

заслiплює мене. Хай йому чорт - я не звик до товариства нiмфеток! Коли ж

заплющую очi, бачу саму лиш застиглу частину її образу, рекламний