Лоліта

глянути на єдину в домi ванну - закут (мiж майданчиком i кiмнатою вже

згаданої Ло), в якому безформнi вологi речi нависали над сумнiвною ванною,

позначеною знаком запитання залишеної тут волосинки, й отут спiткав я

передбаченi мною звиви гумової змiї та iнший, чимось спорiднений з нею

предмет: кашлато-рожеву попонку, яка манiрно вкривала дошку клозету.

"Я бачу, у вас не дуже прихильне враження", сказала моя панi, зронивши

на мить руку менi на рукав. Вона поєднувала зимнокровну наполегливiсть

(надмiра того, що зветься, здається, "спокiйною грацiєю") з якоюсь

сором'язнiстю й журбою, через що особлива ретельнiсть, з якою вона добирала

слiв, ввижалась такою ж неприродною, як iнтонацiї викладача дикцiї. "Мiй дiм

не дуже охайний, визнаю", правила далi мила приречена недолашка "та я

запевняю (очi її слизнули по моїх губах), пановi буде добре тут, навiть дуже

добре. А ну ж бо я покажу вам їдальню та сад" (останнє було вимовлене

жвавiше, нiби вона вабливо майнула голосом).

Я неохоче пiшов за нею знову в нижнiй поверх; пройшли через передпокiй

та повз кухню, що була на правому боцi будинку, на тому ж боцi, де були

їдальня й вiтальня (мiж тим як злiва вiд передпокою, пiд "моєю" кiмнатою не

було нiчого крiм гаража). На кухнi мiцна молода мавринка промовила, знiмаючи

свою велику глянсо-чорну торбину з клямки дверей, якi вели на заднiй ґанок:

"Я тепер пiду, мiсiс Гейз". "Гаразд, Луїзо", зiтхаючи вiдказала та. "Я