Лоліта

притулку на якусь мизу, що належала їм, але що подруга дружини, панi Гейз,

пречудова жiнка, 342 Лоун Стрiт, готова здати менi кiмнату. Стара, яка жила

саме навпроти панi Гейз, позичила Мак-Ку свiй лiмузин, допотопну махину, iз

прямокутним верхом, якою керував веселий маврин. Я-бо подумав собi, що коли

зникла єдина причина мого приїзду саме в Рамздель, нове влаштування,

запропоноване менi - саме безглуздя. Як мене обходило, що вiн має

вiдбудувати по-новому житло - адже напевно все було добре застраховане. Я

вiдчував обурення, розчарування й нудьгу, та єством ввiчливий європеєць, не

спромiгся на вiдмову вiд того, щоб бути вiдвезеним на Лоун Стрiт цим

похоронним лiмузином, та я крiм того чуяв, що в разi вiдмови Мак-Ку вигадає

будь-який ще бiльш складний спосiб розпорядитись моєю персоною. Я бачив, як

вiн затупцював геть, i як мiй шофер похитав головою iз легкою посмiшкою. Пiд

час їзди я присягався собi, що не залишусь в Рамзделi нi за яких обставин, а

здiймусь того ж таки дня в напрямку Бермудських чи то Багамських або

Достобiсових островiв. Ще донедавна крiзь мiй хребет проминали деякi

перелюбнi можливостi в зв'язку з кольоровими знiмками морських курортiв, та

сказати правду саме Мак-Ку рiзко звiв мене з моїх планiв через свою

добропорядну, але як стало вiдомо нинi, абсолютно нездiйсненну пропозицiю.

До речi на рахунок рiзких зведень убiк: ми ледь не розчавили

причепливого примiського собаку (з тих, що влаштовують засiдки автомобiлям),