Лоліта

їх єдиним для мене.

Втiм я не маю жодних iлюзiй. Мої суддi добачать у вищесказаному лише

кривляння навiженого, який просто любить le fruit vert. Врештi-решт, я

цiлком байдужий до цього. Знаю тiльки, що поки Гейзиха та я спускалися

сходинками до зачаїлого подих саду, колiна мої були, немов вiддзеркалення

колiн у хиткiй водi, а губи були наче пiсок.

"Це була моя Ло" проказала вона, "а ось мої лiлеї."

"Так," сказав я, "так. Вони чудовнi, чудовнi, чудовнi."

11.

Експонат номер два - нотатник у чорнiй обкладцi зi штучної шкiри, з

карбованим золотим роком (1947) сходинками в верхньому лiвому кутi.

Змальовую цей ретельний вирiб фiрми Бланк, Бланктон, Масач., наче вiн дiйсно

лежав проти мене. Насправдi ж, вiн був знищений п'ять рокiв тому, i те, що

ми позираємо (завдяки ласкавостi Мнемозiни, яка увiчнила його) - тiльки

миттєве втiлення, кволий викидень з гнiзда Фенiкса.

Виразнiсть, з якою пам'ятаю свiй щоденник, спричинена тим, що я писав

його двiчi. Спочатку я використав блокнот великого формату, на вiдривних

аркушах якого я робив записи олiвцем з багатьма пiдчищеннями й

виправленнями; все це дещо скорочено я переписав найдрiбнiшим i найбiльш

бiсiвським зi своїх начеркiв у чорний записник.