Лоліта

Гумберт?" На додаток звiдти злетiло трохи цигаркового попелу. За тим сама

панi (сандалi, темно-червонi штани, жовта шовкова блузка, трохи прямокутне

обличчя - в такому порядку) зiйшла по схiдцях, цюкаючи при цьому вказiвним

пальцем по цигарцi.

Волiв би тутож i змалювати панi Гейз, щоб позбутись її. Сердезi було

рокiв тридцять п'ять, в неї був гладкий лоб, вискубанi брови й зовсiм

простi, хоча й доволi вабнi риси обличчя того кшталту, який можна визначити

як слабкий розчин Марлени Дiтрих. Похляпуючи долонею по бронзовому шиньйону

на потилицi, вона повела мене у вiтальню, де ми погомонiли трохи про

згорiлий будинок Мак-Ку та про переваги життя в Рамзделi. Її широко

розташованi аквамариновi очi мали звичку оглядати всього спiвбесiдника,

старанно обминаючи тiльки його власнi очi. Її усмiшка зводилась до

запитального злету однiєї бровi, й поки говорила, вона наче розгортувала

кiльця свого тiла, роблячи судомнi маленькi вилазки з-вiд канапи в напрямку

трьох попiльниць i камiна (у якому лежала брунатна серцевина яблука); по

чому вона знов вiдкидалась, пiдклавши пiд себе одну ногу. Вона явно належала

до числа тих жiнок, чиї вiдполiрованi слова здатнi вiддзеркалити жiночий

гурток читання або жiночий гурток бриджу, але вiддзеркалити душу не можуть,

жiнок, доконче позбавлених почуття гумору, жiнок, по сутi цiлком байдужих до

десяти-дванадцяти їм вiдомих тем салонної розмови, але при цьому вельми