Лоліта

По виходi з лiкарнi, я вирiшив дошукати собi сiльце в Новiй Англiї, або

якесь-таке сонне мiстечко (iльми, бiла церква), де я провiв би лiтературне

лiто, живучи з короба нагромаджених у мене лiтературних замiток i купаючись

в найближчому озерi. Робота над пiдручником прихопила мене знов, а участь у

дядечкових посмертних пахощах я на той час уже звiв до мiнiмуму.

Один з колишнiх його службовцiв, парость шляхетного роду, запросив мене

оселитись на декiлька мiсяцiв у примiськiй садибi своїх збiднiлих кревних на

прiзвище Мак-Ку, котрi волiли здати верхнiй поверх, де до смертi своєї чемно

бiдкалася стара тiтка. Вiн сказав, що в них двi доньки, одна зовсiм

маленька, а друга дванадцяти рокiв, i прекрасний садок неподалiк вiд

прекрасного озера, що все це провiщає досконально досконале лiто.

Ми обмiнялись листами, i я впевнив пана Мак-Ку, що я не гаджу по кутах.

Нiч в поїздi була фантастична: я силився уявити собi iз всiма можливими

подробицями загадкову нiмфетку, яку я навчатиму французької й пеститиму

по-гумбертському. Нiхто мене не стрiнув на iграшковому вокзальчику, де я

вийшов iз своєю новою коштовною валiзою й нiхто не озвався на телефонування.

Проте, за деякий час в єдиний готель зелено-рожевого Рамзделя з'явився

засмучений, змоклий Мак-Ку зi звiсткою, що його будинок щойно згорiв до

решток - можливо внаслiдок одночасної пожежi, палаючої в менi всю нiч в

жилах. Мак-Ку пояснив, що його жiнка з дочками поїхала сiмейним авто шукати