Лоліта

влучила йому в бiк, i вiн став пiдiйматися з табурета все вище й вище, як в

божевiльному домi старий Нiжинський, мов "Вiрний Гейзер" в Вайомiнгу, мов

якесь давнє моє страхiття, на феноменальну висоту, чи так здавалось, i

роздираючи простiр, все ще здригаючись вiд темної ярої музики, вiдкинувши

голову, з виттям, вiн одну руку приклав до лоба, а iншою вхопився за пахву,

наче його вжалив шершень; пiсля чого, спустився знов на пiдлогу й знов,

прийнявши образ товстого мужчини в халатi, чкурнув у хол.

Бачу, як я пiшов за ним через хол, де з якимсь подвiйним, потрiйним

кенгуровим стрибком, залишаючись дибки на прямих ногах при кожному стрибку,

спершу за ним услiд, далi мiж парадними дверима, я виконав натужено-пружний

танок, щоб не дозволити йому вийти, адже дверi, як увi снi, були не щiльно

закритi.

Знов одновившись, ставши тепер величним i дещо похмурим, вiн почав

пiдiйматись широкими сходами - й змiнивши позицiю, але не пiдступаючи

близько, я виконав послiдовно три-чотири пострiли, завдаючи йому кожним

поранення, й щоразу, як я це з ним робив, робив цi жахливi речi, обличчя в

нього безглуздо сiпалось, нiби вiн клоунською гримасою перебiльшував бiль:

вiн уповiльнював крок, вiн закочував напiвзлiпленi очi, вiн видавав жiноче

"ах", i вiдзивався здригом на кожне попадання, як начебто я лоскотав його, й

поки мої незграбнi, слiпi кулi проникали в нього, культурний Ку казав