Лоліта

дивовижний труд - заберiть пiстолет - iз знiмками бiльше восьмисот чоловiчих

органiв, якi вона оглянула й вимiряла 1932-го року на островi в Бардинському

морi, й вельми повчальними дiаграмами, викресленими з великою любов'ю пiд

доброзичними небесами - заберiть пiстолет, - а крiм того, я можу вам

влаштувати присутнiсть при стратах, не кожний знає, що електростiлець

пофарбований в жовтий - "

Я стрелив. Цього разу куля тюкнула в щось тверде, а саме в спинку

чорної гойдалки, яка була в кутi (й дещо схожої на скиллерiвську), причому

вона одразу ж зарухалась, хитаючись так хутко й бадьоро, що той, хто б

увiйшов у кiмнату, був би уражений подвiйним дивом: рухом самотньої

гойдалки, яка метлялася в закутi, i зiяючою пустотою крiсла, в якому щойно

була моя фiалкова мiшень. Перебираючи пальцi пiднятих рук, блискавично

крутячи крупом, вiн майнув у сусiдню зальцю, й наступної митi ми з двох

бокiв тягнули один в iншого, важко дихаючи, дверi, ключ вiд яких я

недобачив. Я знову перемiг, i з ще бiльшою сприттю. Кларiй Новус сiв за

рояль i взяв кiлька потворно-сильних, суттю iстеричних, громових акордiв:

його брили здригались, його розчепiренi руки напружено ухали, а нiздрi

бринiли тим судомним хропiнням, якого не було на звуковiй дорiжцi нашої

кiнобiйки. Далi стражденно наспiвуючи собi в нiс, вiн зробив марну спробу

вiдкрити ногою морського вигляду скриньку, бiля рояля. Наступна моя куля