Лоліта

Пiдсмаженi зернята кукурудзи

В квiтчастiй мряцi, де з коней за грошi

Жовтогарячi падали iндейцi,

За те, що ти її украв

У покровителя її,

- А був величний вiн, з чолом, як вiск -

Ба ти - йому ти плюнув

У око тяжко сплющене, роздер

Його шафранову тогу,

I на свiтаннi кинув кабана

Валятись на землi в хворобi новiй,

Серед жахних фiалок i кохання,

Розпачi, каяття, а ти

Набридлу ляльку взяв,

I на шматки розтяг її,

Геть кинув голову. За це,

За все, що ти зробив,

За все, чого я не зробив,

Ти мусиш вмерти! "

"Ну що ж, сер, скажу недвомовно, дивний вiрш! Ваш найкращiй вiрш,