Лоліта

Я знайшов там групу щойно, вочевидь, прибулих людей, якi безтурботно

розпивали хазяйську горiлку. В крiсла розлiгся величезний товстун; двi

чорноволосi, блiдi молодi красочки, безсумнiвно, сестри, одна бiльша, друга

(майже дитина) менша, скромно сидiли близенько на краю тахти. Червонощокий

добродiй з яскраво блакитними очима наразi принiс їм двi склянки з чимось iз

кухнi-бару, де двi-три жiнки базiкали мiж собою й дзенькали кавалками льоду.

Я зупинився в дверях i сказав: "Панове, я щойно вбив Клера Куїльтi". "Й

добре зробили", промовив червонощокий йомость, пропонуючи при цьому трунок

старшiй з двох красочок. "Хтось-бо давно б повинен був його закокошити",

зазначив товстун. "Що вiн каже, Тонi?", спитала зiв'яла блондинка з-пiд арки

бару. "Вiн каже", вiдповiв їй червонощокий, "що вiн вбив Ку". "Що ж",

проказав ще iнший пан, припiднявшись з навпочiпок в кутi вiтальнi, де вiн

перебирав грамофоннi платiвки. "Що ж, ми всi одного чудового дня мали б

зiбратися й зробити це". "Хоч би там як", сказав Тонi, "йому вже час

спуститись. Ми не можемо довго чекати, якщо хочемо потрапити на початок

гри". "Дайте цьому добродiю щось випити", сказав товстун. "Хочете пива?",

спитала жiнка в штанях, показуючи менi здаля кружку.

Тiльки красочки на тахтi, обидвi в чорному, мовчали; молодша все мацала

медальйон на бiлiй шийцi, та обидвi мовчали, такi молоденькi, такi доступнi.

Музика на мить зупинилась для перемiни платiвки, й тут долинув глухий шум з